Імператор Дзімму
Імператор Дзімму (яп. 神武天皇, じんむてんのう, дзінму тенно; 13 лютого 711 до н. е. — 9 квітня 585 до н. е.) — перший Імператор Японії, синтоїстське божество, легендарний полководець. Роки правління — 11 лютого 660 до н. е. — 9 квітня 585 до н. е.[5]. Перший правитель Японського архіпелагу, якого найстаріша історична хроніка країни, «Записи про справи давнини», називає тенно — «Небесним господарем», Імператором Японії. Головна фігура японського фундаційного міфу. ІменаІмена Імператора, що зустрічаються в «Записах про справи старовини» і «Анналах Японії». Прижиттєві
Посмертне японське Посмертне китаїзоване
БіографіяЗа переказами «Записів про справи давнини» і «Анналів Японії» Дзімму народився близько 13 лютого 711 до н. е. Він був четвертим сином земного божества Уґаяфукі-аедзу — онука Нініґі но мікото з Високої небесної рівнини, що, своєю чергою, був онуком синтоїстської богині сонця Аматерасу[11]. Матір хлопця Тамайорі була донькою морського божества і зналася на ворожінні[12][13]. Початково Дзімму з родиною мешкав на півдні Японії, на території історичної провінції Хюґа. 697 до н. е. він став принцом свого народу і одружився із панною Ахірацу хіме[13]. Дізнавшись, що на сході знаходиться добротна земля, він разом зі старшими братами здійснив туди похід. Його човни зупинялися на півночі Кюсю в Уса (菟狭) і Оканомінато (岡水門), в провінції Акі в Еномія (埃宮) й у краю Кібі в Такасімамія (高嶋宮). Прибувши до Наніви, в околиці сучасної Осаки, Дзімму подолав гору Ікома і зібрався увійти до регіону Ямато. Проте там його просування зупинили місцеві племена на чолі з Наґасуне Хіко. У боях із ними зазнав поранення старший брат правителя, Іцусе но мікото. Оскільки Дзімму був нащадком сонячної богині, він вирішив не воювати навпроти сонця у східному напрямку, рушивши до Ямато в обхід з півдня. Діставшись провінції Кії, правитель поховав свого старшого брата, який помер від ран, і насилу впорався із витівками божеств місцевості Кумано, які отруїли частину його війська. На щастя, богиня сонця Аматерасу послала до нього провідника — триногу ворону Ятаґарасу, яка довела Дзімму до району Уда в Ямато. Звідси він завоював усе яматоське плато, розбивши ворожі загони вождів Еукасі, Есікі, Ясо Такеру і Наґасуне Хіко, та заснував палац у Касіхара, де прийняв титул «небесного монарха» — Імператора Японії. Згідно з хроніками, інтронізація Дзімму відбулась 11 лютого 660 до н. е.[14], після чого він керував країною 76 років. Однак деталі його правління майже відсутні. Відомо лише, що він призначив до країв Ямато і Кацураґі своїх намісників — куні но міяцуко, та вшановував на горі Томі свою небесну праматір, богиню сонця. Ще за перебування у краю Хюґа, Дзімму побрався із Ахірацу Хіме, яка народила йому Таґісімімі но мікото, але у Ямато він узяв за дружину доньку земного божества Котосіронусі но камі, Хіме Татара Ісудзу Хіме, яка стала першою Імператрицею Японії. Від неї народився Каму Нунакава Мімі но мікото, майбутній 2-й монарх Японії — імператор Суйдзей. За «Записами про справи давнини» Дзімму прожив 127 років, а за «Анналами Японії» — 137 років. Його поховали на північному сході гори Унебі, на території сучасної префектури Нара. Значна частина переказів, пов'язаних із Дзімму, сприймаються істориками як міфи, а не історичні факти. Чимало дослідників сумнівається у реальному існуванні цього правителя — його розглядають як збірний образ, створений японськію монархією для доведення давньості династії та легітимізації своєї влади [15]. Науковці здебільшого розглядають події пов'язані з Дзімму, особливо його східний похід, для реконструкції соціополітичної та релігійно-етнічної ситуації в Японії пізнішої доби — 5 і 6 століть н.е. Генеалогічне дерево
Родина
Див. такожПримітки
Джерела
Література
Посилання
|