Імператор Нінко
Імператор Нінко́ (яп. 仁孝天皇, にんこうてんのう, нінко тенно; 16 березня 1800 — 21 лютого 1846) — 120-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 31 жовтня 1817 — 21 лютого 1846[1]. БіографіяІмператор Нінко народився 16 березня 1800 року. Він був четвертим сином Імператора Кокаку. Матір'ю хлопчика була старша фрейліна Імператорського двору Кандзюдзі Тадако. Новонародженому дали ім'я Аяхіто та титул принц Юта[2]. 1809 року принц був проголошений спадкоємцем трону й отримав титул Великого сина Імператора. У квітні 1817 року батько передав йому посаду Імператора Японії. 31 жовтня того ж року відбулася церемонія інтронцізації нового монарха[2]. Імператор Нінко, так само як і його попередники, займався реставрацією стародавніх обрядів і звичаїв Імператорського двору. Зокрема, він відновив практику надання посмертних імен та титулу тенно японським монархам для прославлення їхніх заслуг. Імператор також розпочав будівництво академії Ґакусюсьо для підвищення освітнього рівня столичної аристократії. Академія була завершена за правління його сина, Імператора Комея і отримала назву Ґакусюїн[2]. 21 лютого 1846 року Імператор Нінко помер у 47-річному віці. Його поховали в гробниці Нотіноцукінова[3], на території монастиря Сенрюдзі в районі Хіґасіяма, в Кіото[2][4]. Генеалогічне дерево
Примітки
Джерела та літератураІмператор Нінко // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
Посилання
|