Імператор Ґо-Комьо
Імператор Ґо-Комьо́ (яп. 後光明天皇, ごこうみょうてんのう, ґо-комьо тенно; 20 квітня 1633 — 30 жовтня 1654) — 110-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 14 листопада 1643 — 30 жовтня 1654[1]. ЖиттєписІмператор Ґо-Комьо народився 20 квітня 1633 року. Він був четвертим сином Імператора Ґо-Мідзуноо. Матір'ю хлопчика була фрейліна Соно Міцуко, донька лівого міністра Соно Мототади. Новонародженому дали ім'я Цуґухіто і титул принц Суґа[2]. 1642 року принца проголосили спадкоємцем трону. Наступного року його старша сестра Окіко, що обіймала престол під Імператора Мейсьо, передала йому керівництво країною[2]. Імператор Ґо-Комьо правив 12 років. Протягом цього часу Імператорський двір та сьоґунат Токуґава підтримували дружні стосунки, завдяки тому, що названою матір'ю монарха була Токуґава Кадзуко, донька 2-го сьоґуна Токуґави Хідетади. Попри це, Імператор особисто не любив сьоґунат через обмеження, накладені самурайським урядом на Імператорський двір у справі державного управління[2]. В юному віці Імператор Ґо-Комьо займався вивченням конфуціанського канону і планував заснувати в Кіото академію. Він присвятив себе бойовим мистецтвам, літературі та поезії. За життя монарх написав «Збірку співочого фенікса»[3], що увібрала в себе 92 китайських та 5 японських віршів[2]. 30 жовтня 1654 року Імператор Ґо-Комьо раптово помер від натуральної віспи у 22-річному віці. Ходили також чутки про його отруєння. Покійний монарх не залишив по собі сина, тому престол перейшов до його молодшого брата Імператора Ґо-Сая. Поховали Імператора Ґо-Комьо в гробниці Цукінова[4], на території монастиря Сенрюдзі в районі Хіґасіяма, в Кіото.[2][5]. Генеалогічне дерево
Примітки
Джерела та літератураІмператор Ґо-Комьо // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.) (яп.)
Посилання
|