Імператор Ґо-Момодзоно
Імператор Ґо-Момодзо́но (яп. 後桃園天皇, ごももぞのてんのう, ґо-момодзоно тенно; 5 серпня 1758 — 6 грудня 1779) — 118-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 23 травня 1770 — 6 грудня 1779[4]. БіографіяІмператор Ґо-Момодзоно народився 23 вересня 1771 року. Він був перший сином Імператора Момодзоно. Матір'ю хлопчика була Ітідзьо Томіко, донька великого державного міністра Ітідзьо Канеки. Новонародженому дали ім'я Хідехіто[5]. 9 червня 1759 року принца проголосили спадкоємцем престолу. У 5-річному віці він втратив батька. Зважаючи на малий вік спадкоємця, монарший трон тимчасово посіла принцова тітка і старша сестра покійного правителя Тосіко, яка прийняла ім'я Імператора Ґо-Сакураматі. 6 квітня 1768 року вона надала принцу титул Великого сина Імператора, а в грудні 1769 року склала з себе повноваження і передала небожу престол. 23 травня 1770 14-річний принц пройшов інтронацію і став новим Імператором Японії[5]. Імператор Ґо-Момодзоно був хворобливим, тому державними справами не займався. За своє коротке життя він склав «Щоденник Імператора Ґо-Момодзоно»[6] у 8 книгах та збірку японської поезії «Оцінки монарха Ґо-Момодзоно»[5][7]. Імператор мав лише одну доньку Йосіко. Для збереження династії він зробив своїм названим сином Морохіто з дому принців Кан'їн і проголосив його спадкоємцем. Згодом Йосіко стала дружиною Моріхіто, майбутнього Імператора Кокаку. 6 грудня 1779 року Імператор Ґо-Момодзоно помер у 22-річному віці. Його поховали в гробниці Цукінова[8], на території монастиря Сенрюдзі в районі Хіґасіяма, в Кіото[5][9]. Генеалогічне дерево
Примітки
Джерела та літератураІмператор Ґо-Момодзоно // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
Посилання
|