Коли він правив реальну владу мав його батько — ексімператор Ґо-Тоба. У 1221 році Дзюнтоку мусив зректися влади через у спробі його батька повалити бакуфу (уряду) Камакурського сьогунату на чолі із Ходзьо Йосітокі (Смута Дзьокю). Було заслано на о. Садо. Помер у засланні[2].
Творчість
Був поетом, складав твори переважно у стилі вака. Поетичної майстерності навчався у відомого поета Фудзівара но Тейка. Один з його віршів увійшов до антології «Оґура Хякунін ішшю» («По одному віршеві ста поетом з Оґура»). В його доробку також є збірка «Шікін вакасо» («Бузкові таємні поетичні нариси»), поетичний трактат «Якумо мі-шью» («Нариси про якумо», якумо є синонімом вака).
Також залишив щоденник «Дзюнтоку-ін ґьо-кі» («Записки ексімператора Дзюнтоку») та збірку настанов й пояснень з церемоніалу Кімпі-шьо («Записки суворої таємності»)