Хоча існування таких упереджень підтверджено відтворюваними дослідженнями, науковці все ще сперечаються щодо способів класифікації і пояснення упереджень.[3] Деякі упередження є наслідками правил обробки мозком інформації, наприклад, розумові «спрямлення шляхів». Ці правила називаються евристикою і використовуються мозком при прийнятті рішень чи формуванні суджень. Упередження при судженнях чи прийнятті рішень також можуть виникати з мотивацій, наприклад коли переконання викривлені внаслідок прийняття бажаного за дійсне. Деякі упередження мають ряд когнітивних («холодних») або мотиваційних («гарячих») пояснень. При цьому обидва ефекти можуть бути присутні одночасно.[4][5]
Також існує суперечка щодо того, чи є деякі упередження суто ірраціональними чи можливо позитивно впливають на ставлення або поведінку. Наприклад, коли люди знайомляться, часто ставлять одне одному прямолінійні запитання. Це може здаватись упередженим, бо за мету ставиться підтвердження уявлень про співрозмовника, що вже склалися. Такий приклад підтверджувального упередження деякими вченими подається як зразок соціальних навичок, а саме змоги встановити зв'язок з іншою людиною.[6]
Дослідження упереджень переважно здійснюється на прикладі людей. Однак, опубліковані результати окремих досліджень на тваринах. Наприклад, гіперболічне дисконтування також спостерігалось у щурів, голубів та мавп.[7]
Упередження при прийнятті рішень, формуванні переконань та поведінкові упередження
Багато з цих упереджень впливають на формування переконань, бізнесових та економічних рішень та людської поведінки в цілому. Вони створюються як відтворюваний результат специфічної умови — коли стикаються з певною ситуацією, відхилення від нормально очікуваного може характеризуватися:
Тенденція уникати варіантів, для яких відсутня інформація створює ефект «невідомої» ймовірності.[8] Ефект був відкритий Даніелем Еллсбергом у 1961 р. Його експерименти (напр., з кульками в урнах) показали, що для багатьох ризик (відома ймовірність) та невизначеність (невідома ймовірність) — різні поняття.
Тенденція занадто сильно покладатися, або «кидати якір», на одній рисі або шматку інформації при прийнятті рішень (як правило на першій інформації, яку ми отримуємо про цей предмет, або непов'язаної інформації, але отриманої незадовго до прийняття рішення).[9][10]. Найчастіше ефект проявляється при прийнятті числових рішень і діє навіть, якщо людина знає про нього. Наприклад, ефект використовується у маркетингу для збільшення продаж (вказання обмеження — не більше Х товару в одні руки, або ціни за декілька товарів замість одного (навіть, якщо ціна за декілька товарів не несе знижки).
Тенденція збільшувати ймовірність подій з більшою «доступністю» в пам'яті, на що може чинити вплив, як наскількі свіжі спогади чи наскільки незвичними чи емоційними вони є[12].
Само-стверджуючий процес, у якому колективне переконання набуває все більшої достовірності через збільшення повторень у публічному обговоренні (або «повторюй щось достатньо довго і воно стане правдою»)[13].
Тенденція ігнорувати базовий відсоток (тобто загальновідому, очевидну інформацію) та фокусуватися на специфічній інформації (яка стосується тільки особливого випадку).[16]
Тенденція сподіватися на більшу кількість невеликих смуг або кластерів у великих вибірках випадкових даних (тобто, бачити фантомні послідовності та малюнки).[10]
Тенденція недостатньо змінювати власні переконання при отриманні нових доказів.[25][26]. Передбачається, що при отриманні нових доказів думки людей змінюються відповідно до послідовності, визначеною теореми Баєса, але з меншою інтенсивністю
Тенденція дослідників вірити, підтверджувати та публікувати дані, які узгоджуються з їхніми очікуваннями щодо дослідження, та не вірити, відкидати або принижувати значущість відповідних даних, які суперечать їхнім очікуванням від дослідження.[34]
Спостереження, що люди дають високу оцінку правдивості описам своєї особистості, що подаються як створені спеціально для них, але насправді є досить розмитими і загальними, щоб стосуватися багатьох людей. Цей ефект надає часткове пояснення широкому сприйняттю переконань, вірувань та практик, як наприклад астрологія, гадання, графологія та деякі тестування особистості.
Досягнення різних висновків на основі тієї ж інформації в залежності від того, як і ким вона була представлена.
Ілюзія частоти
Ілюзія, коли слово, назва чи інше, яке нещодавно спало до уваги, раптом видається таким, що дуже часто впадає в око (див.також ілюзія нещодавності).[36] Розмовно, цей ефект відомий як Феномен Баадер-Майнхоф.[37]
Тенденція думати, що на майбутню ймовірність мають вплив минулі події, хоча насправді вони не змінні. Випливає з неправильної концептуалізації Закону великих чисел. Наприклад, «Мені шість разів підряд випала решка, тому шанси, що при наступному підкиданні випаде орел, значно зросли.»
Тенденція надавати більше перевагу негайним вигодам на протидію більш віддаленим у часі, і така тенденція зростає, чим більш ближчими до поточного моменту обидві вигоди є.[42] Також відоме як «упередження поточного моменту» та пов'язано з динамічною непослідовністю.
Тенденція надавати надмірної вартості предметам, до яких людина доклала руку (напр., збирання складаних меблів IKEA) незалежно від якості кінцевого результату.
Феномен, коли люди обґрунтовують підвищений інтерес до рішення на основі раніше понесених витрат, незважаючи на нові докази, що рішення було ймовірно неправильним. Також відома як "омана неповоротних витрат".
Бажання вірити, що світ фундаментально справедливий, що спричиняє здатність раціоналізувати навіть найбільш жахливу несправедливість як «заслужену» її жертвою.
Тенденція концентруватись на номінальній вартості, а не купівельній спроможності грошей.[52]. Наприклад, люди не звертають уваги на фактичне зниження своєї платоспроможності при незначному зростанні індексу споживчих цін або переглядають ціну контракту на інфляцію не постійно, а лише час від часу при незначній інфляції.
Тенденція при оцінці причин поведінки особи, яка не подобається, відносити позитивну поведінку на дію обставин, а негативну поведінку — на їхню природу. Або тенденція молоді більш негативно описувати інших. Є зворотнім до ефекту позитивності.
Коли дослідник очікує певний результат та, відповідно, підсвідомо маніпулює експериментом або неправильно інтерпретує дані для отримання бажаного результату (див.також ефект очікувань предмету).
Тенденція оцінювати шкідливі дії як гірші, ніж аналогічно шкідливу бездіяльність.[55]. Наприклад, ненадання допомоги при пораненні оцінюється значно легше, ніж активні дії, які спричинили поранення.
Надмірна впевненість у власних відповідях на питання. Наприклад, дослідження показало, що при деяких запитаннях, у відповіді на які учасники були на «99% впевнені», насправді правильними виявилися лише 40%.[58][59][60]
Непевний та випадковий стимул (часто образ або звук) сприймається як значущий, напр., бачити тварин або обличчя у хмарах, обличчя на місяці, та чути неіснуючі таємні послання при програванні платівок задом наперед.
Бажання робити всупереч тому, що від людини хочуть, викликане потребою спротиву уявній спробі обмежити її свободу вибору (див.також Зворотня психологія).
Недооцінка часу, який може бути зекономлений (або втрачений) при збільшенні (або зменшенні) при відносно низькій початковій швидкості та переоцінка часу, який може бути зекономлений (або втрачений) при збільшенні (або зменшенні) при відносно високій початковій швидкості.
Упередження одиниці
Бажання завершити окрему одиницю або завдання. Найбільш сильний ефект на споживання їжі (напр.доїсти шматочок/страву, навіть коли вже наївся).[67]
Надання переваги зменшенню малого ризику до нуля замість зменшення великого ризику на більшу величину.
Евристика нульової суми
Інтуїтивна оцінка ситуації як нульової суми (тобто, виграш і програш пов'язані). Має коріння у грі з нульовою сумою в теорії ігор, де виграші та програші додаються в нуль.[68][69] Частота, з якою виникає це упередження може бути пов'язана з такою особистою якістю людей як орієнтація соціального домінування.
Тенденція при поясненні поведінки інших людей надмірно наголошувати вплив їх особистості і зменшувати вплив їх ситуації (див.також Фундаментальна помилка атрибуції), а для пояснень власної поведінки робити навпаки (тобто, наголошувати на ситуації та зменшувати вплив власної особистості).
Ефект, коли некомпетентні люди не можуть зрозуміти, що вони некомпетентні, оскільки в них відсутні знання, які б дозволили розрізнити компетентність і некомпетентність. Справжня компетенція може знизити самовпевненість, оскільки компетентна людина може хибно припускати, що інші мають аналогічний рівень компетенції.[70]
Виняток до «фундаментальної похибки атрибуції», коли люди розглядають інших як таких, що мають (ситуаційні) зовнішні впливи, і (диспозиційні) внутрішні мотиви для себе.
Тенденція людини надавати оцінку високої точності опису своєї особистості, що начебто був підготовлений спеціально для неї, але насправді є достатньо розмитим та загальним для застосування до більшості людей. Дуже поширена ілюстрація — віра у гороскоп.
Тенденція перебільшувати вплив пояснень, заснованих на особистих характеристиках, при поясненні поведінки інших, та применшувати роль та силу впливу ситуації на ту саму поведінку (див.також упередження актор-спостерігач, помилка групової атрибуції, ефект позитивності, ефект негативності).[72]
Упереджене переконання, що характеристики окремого члена групи відповідають характеристиці групи в цілому або тенденція передбачати, що результати групового рішення відповідають преференціям членів групи, навіть коли доступна інформація, яка стверджує протилежне.
Тенденція «перетікання» позитивних або негативних характеристик людини з однієї частини їх особистості до іншої у судженнях інших людей (див.також упередження фізичної привабливості).[73]
Переоцінка своїх гарних, привабливих, якостей і недооцінка поганих, непривабливих, у порівнянні з іншими людьми. (Також відома як «ефект „кращий, ніж в середньому“» та ін.).[75]
Переконання, що ми бачимо реальність як вона є — об'єктивно і без упередження; що факти очевидні всім; що раціональні люди мають з нами погодитися; і що ті, що не погоджуються є непоінформованими, лінивими, ірраціональними або упередженими.
Тенденція приймати більшу відповідальність за успіхи, а не поразки. Також може маніфестуватись у тенденції людей оцінювати двозначну інформацію в своїх інтересах.[78]
Тенденція групи витрачати більше часу та енергії на обговорення інформації, яка відома всім учасникам групи (тобто поширеної інформації), і менше — на обговорення інформації, яка відома тільки декому з групи (непоширена інформація).[79]
Тенденція захищати і підтримувати статус-кво. Надається перевага наявній соціальній, економічній та політичній ситуації, а альтернативи відкидаються, деколи навіть на шкоду інтересам людини і групи. (Див.також «упередження статусу кво».)
Тенденція бачити в собі більше граней особистості, поведінки, настрою, а інших людей вважати набагато більш передбачуваними у своїх особистісних рисах у різних ситуаціях.
Схоже до «фундаментальної помилки атрибуції», у цій помилці людина з більшою ймовірністю здійснить внутрішню атрибуцію до групи в цілому, а ніж до окремих людей всередині групи.
У психології та когнітивній науці, упередження пам'яті — це когнітивне упередження, яке покращує або погіршує пригадування спогаду (або шанси, що він взагалі буде пригаданий, або час, якій буде витрачено на пригадування, або і те, й інше), або змінює зміст цього спогаду. Існує багато упереджень пам'яті, включно з такими:
Назва
Опис
Ефект дивини
Дивина запам'ятовується краще, ніж звичайний матеріал. Існування та напрямок впливу цього упередження підтримується не всіма дослідниками.
Мінімальна кількість спогадів щодо періоду життя до 4-х років.
Консерватизм або Регресивне упередження
Тенденція пригадувати високі вартості і високі ймовірності/частоту нижчими, ніж вони насправді були, а низькі — вищими, ніж вони насправді були. У порівнянні з фактами, спогади недостатньо екстремальні.[23][24]
Мислення та спогади залежать від контексту, таким чином, що спогади поза контекстом важче пригадати, ніж ті, що в поточному контексті (тобто, робочі спогади краще пригадуються на роботі, а домашні — вдома)
Гумористичні моменти краще запам'ятовуються ніж ті, в яких гумор відсутній, що може пояснюватись виразністю гумору як емоції, більш тривалим часом на ментальну обробку для розуміння гумору, або емоційним збудженням, спричиненим гумором.
Люди більш схильні ідентифікувати як правдиві твердження, які вони вже чули (навіть якщо вони свідомо не пригадують, що їх чули), незалежно від того, чи правдивим насправді є твердження. Іншими словами, люди більш охоче вірять знайомому твердженню, ніж незнайомому.
Викривлення спогадів, спричинене втратою деталей при пригадування з перебігом часу, що часто збігається з загостренням або селективним пригадуванням певних деталей, що набувають підвищеної ваги по відношенню до деталей, що втрачаються завдяки вирівнюванню. Обидва упередження можуть зростати з перебігом часу або з кожним пригадуванням або переказом спогаду.[85]
Ефект довжини переліку
Чим довший перелік, тим відносно менша кількість пунктів у ньому запам'ятовується, але в абсолютному виразі їх кількість все ж зростає.[86]
Люди запам'ятовують не весь досвід протягом його тривання, а як середнє між найбільш інтенсивним його моментом (позитивним або негативним) та тим, як він завершився.
Тенденція переоцінювати кількість уваги людей до свого вигляду або поведінки.
Упередження стереотипів
Спогади спотворюються стереотипами (напр., расовими або гендерними), напр., в США спостерігалось пригадування імен, що «звучали як імена афроамериканців» як імен злодіїв.[83]
Ефект суфікса
Зменшення ефекту нещодавності шляхом додавання до переліку звукового предмету, який учаснику «не треба» пригадувати.[100][101]
Коли людина може пригадати частку або пов'язану інформацію, але ніяк не може пригадати саму (повну) інформацію). Вважається, що причиною є «блокування», коли пригадуються декілька схожих понять, які сперечаються між собою.[83]
Ефект точності
«Суть» сказаного згадується краще, ніж точні слова.[103] Це тому, що спогади є уявленнями, а не точними копіями.
Евристика доступності — оцінка ймовірності на основі того, які спогади більш доступні у пам'яті, що спричиняє викривлення на користь більш яскравих, незвичайних та емоційно забарвлених подій[46]
↑Pronin, Emily; Matthew B. Kugler (July 2007). Valuing thoughts, ignoring behavior: The introspection illusion as a source of the bias blind spot. Journal of Experimental Social Psychology. Elsevier. 43 (4): 565—578. doi:10.1016/j.jesp.2006.05.011. ISSN0022-1031.
↑ абFischhoff, B.; Slovic, P.; Lichtenstein, S. (1977). Knowing with certainty: The appropriateness of extreme confidence. Journal of Experimental Psychology: Human Perception and Performance. 3 (4): 552—564. doi:10.1037/0096-1523.3.4.552.
↑ абEdwards, W. (1968). Conservatism in human information processing. У Kleinmuntz, B. (ред.). Formal representation of human judgment. New York: Wiley. с. 17—52.
↑Wagenaar, W. A.; Keren, G. B. (1985). Calibration of probability assessments by professional blackjack dealers, statistical experts, and lay people. Organizational Behavior and Human Decision Processes. 36 (3): 406—416. doi:10.1016/0749-5978(85)90008-1.
↑Jeng, M. (2006). A selected history of expectation bias in physics. American Journal of Physics. 74 (7): 578—583. doi:10.1119/1.2186333.
↑Lichtenstein, S., & Fischhoff, B. (1977). Do those who know more also know more about how much they know? Organizational Behavior and Human Performance, 20(2), 159–183. DOI:10.1016/0030-5073(77)90001-0
↑Thompson, Suzanne C. (1999). Illusions of Control: How We Overestimate Our Personal Influence. Current Directions in Psychological Science. Association for Psychological Science. 8 (6): 187—190. doi:10.1111/1467-8721.00044. ISSN0963–7214. JSTOR20182602. {{cite journal}}: Перевірте значення |issn= (довідка)
↑Adams, P. A., & Adams, J. K. (1960). Confidence in the recognition and reproduction of words difficult to spell. The American Journal of Psychology, 73(4), 544–552.
↑Meegan, Daniel V. (2010). Zero-Sum Bias: Perceived Competition Despite Unlimited Resources. Frontiers in Psychology. 1. doi:10.3389/fpsyg.2010.00191. ISSN1664-1078.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
↑Hoorens, Vera (1993). Self-enhancement and Superiority Biases in Social Comparison. European Review of Social Psychology. Psychology Press. 4 (1): 113—139. doi:10.1080/14792779343000040.
↑Hsee, Christopher K.; Reid Hastie (2006). Decision and experience: why don't we choose what makes us happy?. Trends in Cognitive Sciences. 10 (1): 31—37. doi:10.1016/j.tics.2005.11.007. PMID16318925. {{cite journal}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
↑Shepard, R.N. (1967). Recognition memory for words, sentences, and pictures. Journal of Learning and Verbal Behavior, 6, 156–163.
↑McBride, D. M., Dosher, B.A. (2002). A comparison of conscious and automatic memory processes for picture and word stimuli: a process dissociation analysis" Consciousness and Cognition 11, 423–460.
↑Defetyer, M. A., Russo, R., McPartlin, P. L. (2009). The picture superiority effect in recognition memory: a developmental study using the response signal procedure.Cognitive Development, 24, 265–273. DOI:10.1016/j.cogdev.2009.05.002
↑Whitehouse, A. J., Maybery, M.T., Durkin, K. (2006). The development of the picture-superiority effect. British Journal of Developmental Psychology, 24, 767–773. DOI:10.1348/026151005X74153
↑Ally, B. A., Gold, C. A., Budson, A. E. (2009). The picture superiority effect in patients with Alzheimer's disease and mild cognitive impairment" Neuropsychologia 47, 595–598. DOI:10.1016/j.neuropsychologia.2008.10.010
↑Curran, T., & Doyle, J. (2011). Picture superiority doubly dissociates the ERP correlates of recollection and familiarity" Journal of Cognitive Neuroscience 23(5), 1247–1262. DOI:10.1162/jocn.2010.21464
↑«When comprehension difficulty improves memory for text.» O'Brien, Edward J.; Myers, Jerome L. Journal of Experimental Psychology: Learning, Memory, and Cognition, Vol 11(1), Jan 1985, 12-21. DOI:10.1037/0278-7393.11.1.12
↑Von Restorff, H. (1933). «Über die Wirkung von Bereichsbildungen im Spurenfeld (The effects of field formation in the trace field)». Psychological Research 18 (1): 299–342.
↑Пол, Клейнман (2020). Психологія 101 (українська) . Харків: Клуб сімейного дозвілля. с. 173.
Gilovich, Thomas (1993). How We Know What Isn't So: The Fallibility of Human Reason in Everyday Life. New York: The Free Press. ISBN0-02-911706-2.
Gilovich, Thomas; Griffin, Dale; Kahneman, Daniel (2002). Heuristics and biases: The psychology of intuitive judgment. Cambridge, UK: Cambridge University Press. ISBN0-521-79679-2.