Ефект страуса

В поведінкових фінансах, ефект страуса — це уникнення ймовірно ризикованих фінансових ситуацій, уявляючи, що вони не існують. Назва походить з відомої (але хибної)[1] легенди, що страуси ховають голови в піску для уникнення небезпеки.

Галай та Саде (2006) надають психологічне пояснення різниці у доходах на ринках з фіксованим доходом, яку вони називають «ефект страуса», приписуючи цю аномальну поведінку антипатією до отримання інформації про можливі проміжні втрати.[2] Вони також надали докази, що відвідування найбільш відомого фінансового порталу в Ізраїлі позитивно корелює з ринком акцій (тобто на цей ресурс більше відвідувань, коли ринок росте, і навпаки). Пізніше, дослідження Джорджа Лбовенстайна та Дуан Сеппі визначило, що люди в Скандинавії на 50 %-80 % рідше переглядали вартість своїх фінансових інвестицій в період падіння на ринку.[3]

Оригінальна публікація зазначає, що інвестори надають перевагу тим фінансовим інвестиціям, які не повідомляють про ризик, у порівнянні з аналогічними за доходністю і ризиком, але де про ризик звітують регулярно. Інші приклади:

• уникання погляду: наприклад, уникнення погляду свого фінансового менеджера після обговорення можливої фінансової проблеми.[4]
• проблеми підробки: людина уникає визнання певної проблеми, і в результаті створення більшої проблеми. Наприклад, партнер у фірмі має проблеми спілкування з іншим партнером. Він думає, що робить більшість роботи. Замість обговорення проблеми з партнером, він просить свою команду розробити план викупу частки партнера.[5]

Див. також

• Когнітивне упередження
• Перелік когнітивних упереджень

Примітки

1. Karl Kruszelnicki, Голова Страусу в Піску, ABC Science: In Depth [Архівовано 27 квітня 2014 у Wayback Machine.].
2. Galai, Dan; Sade, Orly (2006). The "Ostrich Effect" and the Relationship between the Liquidity and the Yields of Financial Assets. Journal of Business. 79 (5).
3. Zweig, Jason (13 вересня 2008). Чи слід Вам боятися ефекту страусу?. The Wall Street Journal. с. B1.
4. Bill Kahn, «The Ostrich Effect», Psychology Today
5. Bill Kahn, «Counterfeit Problems», Psychology Today