Гало-ефект

Гало-ефект (ефект ореолу; halo effect, від англ. halo — ореол, сяйво і лат. effectus — дія, результат) — це когнітивне упередження, внаслідок якого людина складає поверхневе та поспішне судження про що-небудь (явище, людину, речі), взявши за основу перше враження. Ефект ореолу — це «назва явища, при якому оцінювачі схильні піддаватися впливу своїх попередніх суджень щодо продуктивності чи особистості».[1]

Офіційно термін ввів Едвард Лі Торндайк. Він дав назву цьому феномену у своїй 1920 статті «A Constant Error in Psychological Ratings».[2] Спрощений приклад ефекту ореолу — це коли людина, помічаючи, що особа на фотографії приваблива, доглянута та правильно одягнена, припускає, використовуючи евристичне мислення, що сфотографована особа є ​​хорошою на основі правил соціальної концепції цієї особистості.[3][4] Ця постійна помилка в судженнях відображає уподобання, упередження, ідеологію, та соціальне сприйняття особистості.[5][4][6][7][8]

Передумови виникнення

  • Відсутність достатньої кількості інформації. Людям тяжко зробити оцінку об'єкта, не маючи для цього певного «багажу» інформації та фактів.
  • Поспіх. Щоб розібратися що до чого, потрібен час, а коли його мало, людський мозок хапається за «соломинку» та формує поспішні судження.
  • Перенавантаження інформацією. Коли людський мозок перенавантажений, він намагається не збільшувати кількість засвоюваної інформації, чим спричиняє скоріше формування поверхневого враження.
  • Яскраво виражені риси об'єкту. Якщо об'єкт має дуже яскраві риси, то мозку буває складно абстрагуватися від однієї (чи кількох) домінуючої риси. Таким чином, ми обираємо неправильний шлях для створення враження.
  • Мала значущість об'єкту. Якщо об'єкт спостереження не несе великої значущості для людини, то вона не буде напружуватися і складати деталізоване враження про нього.
  • Стереотипи сприйняття. Люди знаходяться під опосередкованим впливом соціальних стереотипів. Наприклад, прийнято вважати, що людина в окулярах — розумна.

Історія

Вперше гало-ефект був ідентифікований в 1907 році американським психологом Фредеріком Л. Уеллсом (1884—1964).[9] Однак офіційно ефект ореолу був визнаний лише у 1920 році, завдяки емпіричним доказам, наданим психологом Едвардом Торндайком (1874—1949).[9] Едвард Торндайк був першим, хто сказав, що ефект ореолу — це специфічне когнітивне упередження, при якому один аспект особи, бренду, продукту чи установи впливає на думки або судження інших аспектів або вимірів сутності.  Торндайк, ранній біхевіорист, зробив важливий внесок у вивчення психології навчання. Він дав назву цьому феномену у своїй статті 1920 року «Постійна помилка в психологічних оцінках». У «Постійній помилці» Торндайк вирішив повторити дослідження в надії зафіксувати упередження, яке, на його думку, було присутнім у цих рейтингах. Подальші дослідники досліджували її у зв'язку з привабливістю та її впливом на судову та освітню системи.  Торндайк спочатку ввів термін, що стосувався лише людей; однак його використання було значно розширено, особливо в області маркетингу.[10]

Докази

У «Постійній помилці в психологічному рейтингу» Торндайк попросив двох командирів оцінити своїх солдатів з точки зору фізичних якостей (охайність, голос, статура, витривалість та енергія), інтелекту, лідерських навичок та особистих якостей (в тому числі надійність, лояльність, відповідальність, безкорисливість і співпраця).  У дослідженні Торндайка привабливість відіграє важливу роль у тому, як люди схильні розглядати людину. Наприклад, товариська вона чи ні, спираючись на її зовнішній вигляд. Його метою було побачити, як оцінки однієї характеристики впливають на інші.

Дослідження Торндайка показало, що у відповідях командирів була занадто велика кореляція. У своєму огляді він заявив: "Співвідношення занадто високі та надто рівні. Наприклад, результати однієї з особливих якостей офіцера часто запускали тенденцію в рейтингових результатах. Якби офіцер мав особливий «негативний» атрибут, наданий командиру, він корелював би з іншими результатами цього солдата.

Див. також

Література

  • Abikoff, H; Courtney, M; Pelham, WE; Koplewicz, HS (1993), Teachers' Ratings of Disruptive Behaviors: The Influence of Halo Effects, Journal of Abnormal Child Psychology, 21 (5): 519—33, doi:10.1007/BF00916317, PMID 8294651.
  • Dermer, M; Thiel, DL (1975), When beauty may fail (PDF), Journal of Personality and Social Psychology, 31 (6): 1168—76, doi:10.1037/h0077085, архів оригіналу (PDF) за 11 березня 2016, процитовано 3 січня 2017.
  • Dion, K; Berscheid, E; Walster, E (1972), What is beautiful is good, Journal of Personality and Social Psychology, 24 (3): 285—90, doi:10.1037/h0033731, PMID 4655540.
  • Efran, M. G. (1974), The Effect of Physical Appearance on the Judgment of Guilt, Interpersonal Attraction, and Severity of Recommended Punishment in Simulated Jury Task, Journal of Research in Personality, 8: 45—54, doi:10.1016/0092-6566(74)90044-0.
  • Forgas, Joseph P. (2011), She just doesn't look like a philosopher…? Affective influences on the halo effect in impression formation, European Journal of Social Psychology, 41 (7): 812—817, doi:10.1002/ejsp.842.
  • Foster, Glen; Ysseldyke, James (1976), Expectancy and Halo Effects as a Result of Artificially Induced Teacher Bias, Contemporary Educational Psychology[en], 1 (1): 37—45, doi:10.1016/0361-476X(76)90005-9.
  • Kaplan, Robert M. (1978), Is Beauty Talent? Sex Interaction in the Attractiveness Halo Effect, Sex Roles, 4 (2): 195—204, doi:10.1007/BF00287500.
  • Landy, D; Sigall, H (1974), Task Evaluation as a Function of the Performers' Physical Attractiveness, Journal of Personality and Social Psychology, 29 (3): 299—304, doi:10.1037/h0036018.
  • Monahan, F. (1941), Women in Crime, New York: Washburn, архів оригіналу за 3 серпня 2020, процитовано 3 січня 2017.
  • Moore, FR; Filippou, D; Perrett, D (2011), Intelligence and Attractiveness in the Face: Beyond the Attractiveness Halo Effect, Journal of Evolutionary Psychology, 9 (3): 205—17, doi:10.1556/JEP.9.2011.3.2.
  • Murphy, Kevin R; Jako, Robert A; Anhalt, Rebecca L (1993), Nature and consequences of halo error: A critical analysis, Journal of Applied Psychology, 78 (2): 218—25, doi:10.1037/0021-9010.78.2.218.
  • Palmer, CL; Peterson, RD (2012), Beauty and the Pollster: The Impact of Halo Effects on Perceptions of Political Knowledge and Sophistication (PDF), Midwest Political Science Association, архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2014, процитовано 3 січня 2017.
  • Thorndike, EL (1920), A constant error in psychological ratings, Journal of Applied Psychology, 4 (1): 25—29, doi:10.1037/h0071663.
  • Verhulst, Brad; Lodge, M; Lavine, H (2010), The Attractiveness Halo: Why Some Candidates are Perceived More Favorably than Others, Journal of Nonverbal Behavior, 34 (2): 1—2, doi:10.1007/s10919-009-0084-z.
  • Kanazawa, S; Kovarb, J (May 2004), Why beautiful people are more intelligent, Intelligence, 32 (3): 227—243, doi:10.1016/j.intell.2004.03.003.

Ресурси Інтернету

Примітки

  1. ↑ Bethel, Ann; Knapp, T (2010). Halo effect. Dictionary of Nursing and Research.
  2. ↑ Thorndike, EL (1920), A constant error in psychological ratings, Journal of Applied Psychology, 4 (1): 25—29, doi:10.1037/h0071663.
  3. ↑ Nisbett, Richard E.; Wilson, Timothy D. (1977). The halo effect: Evidence for unconscious alteration of judgments. Journal of Personality and Social Psychology (англ.). Т. 35, № 4. с. 250—256. doi:10.1037/0022-3514.35.4.250. ISSN 0022-3514. Процитовано 10 квітня 2022.
  4. ↑ а б Gibson, Jeremy L.; Gore, Jonathan S. (2016-12). Is He a Hero or a Weirdo? How Norm Violations Influence the Halo Effect. Gender Issues (англ.). Т. 33, № 4. с. 299—310. doi:10.1007/s12147-016-9173-6. ISSN 1098-092X. Процитовано 10 квітня 2022.
  5. ↑ Lachman, Sheldon J.; Bass, Alan R. (1985-11). A Direct Study of Halo Effect. The Journal of Psychology (англ.). Т. 119, № 6. с. 535—540. doi:10.1080/00223980.1985.9915460. ISSN 0022-3980. Архів оригіналу за 1 травня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  6. ↑ Wade, T. Joel; DiMaria, Cristina (1 May 2003). «Weight Halo Effects: Individual Differences in Perceived Life Success as a Function of Women's Race and Weight». Sex Roles. 48 (9): 461—465. doi:10.1023/A:1023582629538. S2CID 141143275
  7. ↑ Greenwald, Anthony G.; Banaji, Mahzarin R. (1995). «Implicit social cognition: Attitudes, self-esteem, and stereotypes». Psychological Review. 102 (1): 4–27. doi:10.1037/0033-295x.102.1.4. PMID 7878162
  8. ↑ Levy, Leon H.; Dugan, Robert D. (July 1960). «A constant error approach to the study of dimensions of social perception». The Journal of Abnormal and Social Psychology. 61 (1): 21–24. doi:10.1037/h0042208. PMID 14416418
  9. ↑ а б Guha, Martin (1 грудня 2006). Elsevier's Dictionary of Psychological Theories. Reference Reviews (англ.). Т. 20, № 8. с. 10—11. doi:10.1108/09504120610709402. ISSN 0950-4125. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  10. ↑ Thorndike, E.L. (1920). A constant error in psychological ratings. Journal of Applied Psychology (англ.). Т. 4, № 1. с. 25—29. doi:10.1037/h0071663. ISSN 0021-9010. Процитовано 10 квітня 2022.