|
Grumman F-11 Tiger
F-11 Tiger (у попередній системі позначень F11F Tiger; укр. «Та́йґер»)[a] — надзвуковий одномісний палубний винищувач ВМС США, який використовувався у 1950-х і 1960-х роках. F11F/F-11 використовувався пілотажною групою Blue Angels в 1957–1969 роках. Grumman Aircraft Corporation загалом виготовила 200 літаків Tigers, останній літак був переданий ВМС США 23 січня 1959 року. Створення та дизайн _in_April_1956.jpg)  В 1952 році Grumman почала роботи по модернізації F9F-6/7 Cougar використовуючи правила площі та інших технічних досягнень, фактично їм вдалося створити зовсім інший літак який був лише зовні схожий на F9F-6/7, цей проект отримав назву G-98. Потенціал конструкції для надзвукових характеристик і зниження трансзвукового опору викликали інтерес у ВМС США. До 1953 року зміни дизайну привели до створення абсолютно нового літака. Нове крило мало передні планки на весь розмах і закрилки задньої кромки з керуванням креном, досягнутим за допомогою спойлерів, а не традиційних на інших літаках елеронів. Для зберігання на авіаносцях крила F-11 Tiger вручну складалися донизу. Передбачаючи надзвукову швидкість польоту, хвостове оперення було рухомим. Літак був розроблений для турбореактивного двигуна Wright J65, ліцензованої версії Armstrong Siddeley Sapphire. Бюро аеронавтики ВМС США було достатньо вражене, тому замовило два прототипи XF9F-8, хоча новий винищувач явно мав нову конструкції. Щоб додати плутанину, прототипи потім перейменували на XF9F-9 з позначенням XF9F-8 на іншу більш просту похідну Cougar. Оскільки версія J65 з форсажем не була готова, перший прототип піднявся в політ 30 липня 1954 року з двигуном без форсажної камери. Незважаючи на це, у своєму першому польоті літак майже досяг швидкості в 1 Мах. Другий прототип, оснащений двигуном з форсажною камерою став другим надзвуковим літаком ВМС США, першим був Douglas F4D Skyray. У квітні 1955 року літак отримав нове позначення F11F-1 (F-11A після прийняття уніфікованої системи імен Tri-Service в 1962 році). Випробування на авіаносцях розпочалися 4 квітня 1956 року, коли F11F-1 Tiger приземлився і стартував з авіаносного корабля «Форрестал». На додаток до винищувача F-11A (F11F-1), Грумман також запропонував більш вдосконалену версію планера, відому як F11F-1F Super Tiger. Це був результат дослідження 1955 року щодо встановлення нового двигуна General Electric J79 у планер F11F-1. Технічні характеристики  Загальні характеристики:
Силова установка:
Льотні характеристики:
Озброєння:
Ракети: Інше:
Застосування  Сім ескадрилій ВМС США виконували польоти на F11F-1: VF-21 і VF-33 в складі Атлантичному флоту та VA-156 (перейменований VF-111 у січні 1959 року), VF-24 (перейменований у VF-211 у березні 1959 року), VF- 51, VF-121 і VF-191 на Тихоокеанському флоті. "Тигр" був на озброєнні авіаносців Intrepid, Lexington, Hancock, Bon Homme Richard, Shangri-La, Forrestal, Saratoga і Ranger. Служба F-11F тривала лише чотири роки, оскільки його характеристики недотягували до характеристик Vought F-8 Crusader, а двигун J65 виявився досить ненадійним. Крім того, дальність Tiger була недостатньою.Таким чином, ВМС скасували всі замовлення на розвідувальну версію F11F-1P, і було побудовано лише 199 винищувачів F11F-1 (F-11A). У 1961 році літак був виведений з експлуатації авіаносців. Однак він продовжував служити у Військово-морському авіаційному командуванні, в південному Техасі на NAS Chase Field і NAS Kingsville до кінця 1960-х років. Курсанти пройшовши поглиблену льотну підготовку на TF-9J Cougar і після завершення цієї підготовки отримували малий досвід польоту на надзвукових швидкостях з F-11, перш ніж перейти на більш серйозні винищувачі флоту. Хоча кар'єра винищувача F-11 була короткою, "Блакитні янголи" літали на цих літаках з 1957 по 1968 рік, коли Tiger був замінений на McDonnell Douglas F-4 Phantom II. До заміни коду 1962 року винищувач був відомий як F11F, після 1962 року його перейменували на F-11. У 1973 році два колишніх Blue Angels F-11A були взяті зі зберігання на авіабазі Девіс-Монтан і модифіковані Grumman як випробувальний стенд для оцінки систем управління тягою в польоті. BuNo 141853 був оснащений реверсом тяги Rohr Industries, а BuNo 141824 зберігався в стандартній конфігурації як літак для льотних випробувань. Випробування зміни тяги в польоті проводилися Грумманом у Калвертоні, починаючи з березня 1974 року і тривали в NATC Patuxent River, штат Меріленд, до 1975 року. Після завершення цих випробувань обидва літаки були повернуті на зберігання на авіабазу Девіс Монтан. Це були останні тигри, які літали. Модифікації
Оператори Див. такожПримітки
|
||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)