Су-30 (за кодифікації НАТО — Flanker-C) — радянський/російський двомісний багатоцільовий винищувач покоління 4++. Розроблений на основі Су-27УБ. Призначений для завоювання переваги в повітрі, далекого патрулювання, супроводу літаків дальньої авіації, радіолокаційного спостереження, наведення і управління, а також може використовуватися як навчально-бойовий літак.
На відміну від Су-27УБ, Су-30 здатний виконувати бойові дії, пов'язані з великою дальністю і тривалістю польоту і ефективним управлінням групою винищувачів. На Су-30 застосовувалися системи дозаправляння пальним у польоті, навігаційні системи, було розширено склад апаратури управління груповими діями, а також вдосконалено систему життєзабезпечення. За рахунок встановлення нових ракет і системи управління озброєнням, було значно підвищено бойову ефективність літака.
Історія створення
Роботи зі створення двомісної бойової машини з такими характеристиками почалися в ДКБ Сухого в середині 80-х років. Базовою машиною для розроблення нового проєкту став Су-27УБ, що мав двомісну кабіну екіпажу, великий внутрішній запас палива і десять точок підвіски озброєння. Безпосереднім прототипом нового варіанта винищувача-перехоплювача слугував дослідний літак-лабораторія Т-10У-2, оснащений системою дозаправляння паливом у повітрі. Дальні перельоти, здійснені на цій машині в 1987—1988 роках, переконали конструкторів у можливості поліпшення бойових якостей серійного перехоплювача Су-27П.
Для відпрацювання нової концепції влітку-восени 1988 року на ІАПО, що випускав серійні Су-27УБ, силами співробітників Іркутської філії ДКБ Сухого (під керівництвом В Макріцкого) і місцевих фахівців було доопрацьовано два навчально-бойових літаки іркутського складання, які отримали в ОКБ шифри Т-10ПУ-5 і Т-10ПУ-6, а на заводі — виріб «10-4ПУ». Машини оснастили системою дозаправляння в повітрі, новою системою навігації, модернізованими системами дистанційного керування (СДУ) та керування озброєнням (СУВ)
Призначення
Цей літак був створений завдяки зусиллям конструкторів та технологів агрегатно-складальних і монтажно-випробувальних цехів, а також конструкторів СКО. На відміну від одномісних Су-27П, серійний Су-30 призначався для:
завоювання панування в повітрі;
далекого патрулювання і супроводу літаків стратегічної авіації;
радіолокаційного дозору, наведення і управління;
навчання льотного складу.
Су-30 міг виконувати всі навчальні та бойові завдання Су-27УБ і при цьому був наділений додатковими можливостями:
виконання бойових дій, пов'язаних з дуже великими дальністю і тривалістю польоту;
ефективнішого керування групою винищувачів
Розширення діапазону можливостей на Су-30 забезпечувалося установленням наступних нових систем:
системи дозаправки пальним у польоті;
радіосистеми дальньої навігації;
розширеного складу апаратури управління груповими діями;
вдосконаленої системи життєзабезпечення.
Технічний опис проєкту
Загальні відомості
Літак побудований за нормальною аеродинамічною схемою і має так звану інтегральну компоновку. Средньорозташоване трапецієподібне крило невеликого подовження, оснащене розвиненими напливами, плавно сполучається з фюзеляжем, утворюючи єдиний тримальний корпус. Два двоконтурні турбореактивні двигуни з форсажними камерами типу АЛ-31Ф розміщені в окремих мотогондолах, встановлених під тримальним корпусом літака на відстані один від одного, що дозволяє уникнути їх аеродинамічного взаємовпливу і підвішувати між ними за схемою «тандем» дві керовані ракети. Надзвукові регульовані повітрозабірники розташовані під центропланом.
Обтічники шасі плавно переходять в хвостові балки — службові платформами для установки суцільноповоротних консолей горизонтального оперення з прямою віссю обертання, двокілевого, рознесеного по зовнішніх бортах хвостових балок, вертикального оперення і підбалочних гребенів.
Літак спроєктовано за концепцією «електронної стійкості», і він не має традиційної механічної проводки управління в поздовжньому каналі — замість неї використовується електродистанційна система управління(інші мови) (СДУ). Шасі літака трьохопорне, прибиране, з одним колесом на кожній опорі.
Основні відмінності від літака Су-27УБ
встановлена система дозаправки паливом у польоті з випущеної штангою в передкабінному відсіку ліворуч;
встановлена спеціальна апаратура зв'язку та наведення, на приладовій дошці задньої кабіни змонтований широкоформатний телевізійний індикатор тактичної обстановки.
Основне бортове радіоелектронне обладнання
Система керування озброєнням
Система керування озброєнням «повітря-повітря»
Радіолокаційний прицільний комплекс
Оптико-електронна прицільна система
Оптико-локаційних станцій
Нашоломні системи цілевказівки
Система єдиної індикації з індикатором на лобовому склі
Тактико-технічні характеристики (для літака Су-30МКІ)
Діапазон частот: Х (8 — 12 ГГц)
Зона контролю:
Електронне сканування:
По азимуту: ± 3 — 10 °
По куті місця: −14 — +40 °
Механічне сканування:
По азимуту: ± 70 °
Кількість каналів приймача: 3
Кількість цілей, що обробляються одночасно:
Супроводжуваних: 15
Обстрілюваних: 4
Коефіцієнт шуму приймача: не більше 3 дБ
Потужність передавача:
Імпульсна: 4,5 кВт
Середній: 1,5 кВт
Підсвітки і наведення: 1 кВт
Дальність виявлення цілей (не менше):
«Винищувач»: 120—140 км
«Залізничний міст»: 80-120 км
«Група танків»: 40-50 км
«Есмінець»: 120—150 км
Максимальна роздільна здатність: 10 м
Модифікації
Су-30МК (модернізований, комерційний) — двомісний ударний літак, призначений для постачань на експорт. Спочатку створювався для ВПС Росії, але економічна криза змусила Міністерство оборони РФ відмовитися від закупівель літаків цього типу.
Су-30МКА (модернізований, комерційний, алжирський) — версія Су-30МК для Алжиру.
Су-30МКІ (модернізований, комерційний, індійський; Flanker-H) — версія Су-30МК для Індії.
Су-30МКК (модернізований, комерційний, китайський; Flanker-G) — версія Су-30МК для Китаю.
Су-30МК2 — вдосконалена версія Су-30МК. Ціна 50 млн. USD. На кінець лютого 2012 збудовано 130 екземплярів модифікації[3]. Експортується в Китай, Індонезію, В'єтнам, Венесуэлу та Уганду
Су-30МКМ (модернізований, комерційний, малайзійська) — версія Су-30МК для Малайзії. Заснована на версії Су-30МКІ.
Су-30МКВ (модернізований, комерційний, венесуельський) — версія Су-30МК2 для Венесуели.
Су-30М2 — модернізований Су-30МК2, призначений для ВПС Росії.
Су-30СМ — літак з планером Су-30МКІ(М), призначений для ВПС Росії. Обладнаний деяким іноземним устаткуванням, наприклад, індикатор на лобовому склі.
Су-30СМ2 — збільшено дальність виявлення та розпізнавання повітряних цілей. До складу озброєння додано нові високоточні засоби ураження повітряних, наземних та морських об’єктів на дальності кілька сотень кілометрів[4].
На експортних модифікаціях Су-30 широко застосовується обладнання іноземного виробництва — бортові комп'ютери, навігаційне устаткування і т. д. ОКБ «Сухой» співпрацює з постачальниками з Франції, Індії, Ізраїлю.
У вересні 2015 року Росія вперше розгорнула винищувачі Су-30СМ на території аеропорту імені Басіля аль-Ассада у Латакії, Сирія. Щонайменше чотири Су-30СМ були зафіксовані на супутниковому знімку[5]. Наприкінці грудня 2015 року на авіабазі Хмеймім перебувало 16 Су-30СМ[6]. У рамках їхнього бойового розгортання вони забезпечували підсвітку цілей для бомбардувальників, які здійснювали авіаудари по групах повстанців.
Су-30СМ спочатку були призначені для супроводу російських штурмовиків та стратегічних бомбардувальників, але також виконували завдання з ударів по наземних цілях. 21 березня 2017 року повстанські сили розпочали новий наступ у провінції Хама; через кілька днів з'явилося відео, на якому Су-30СМ Повітряно-космічних сил Росії завдавав ударів по наземних цілях некерованими авіаційними ракетами у пікіруючій атаці проти повстанців.
3 травня 2018 року Су-30 Повітряно-космічних сил Росії зазнав аварії невдовзі після зльоту з авіабази Хмеймім, що призвело до загибелі обох членів екіпажу[7].
25 листопада 2018 року МБАКи «Бердянськ», «Нікополь» та рейдовий буксир «Яни Капу» здійснювали плановий перехід з порту Одеси до порту Маріуполь Азовського моря. Буксир «Яни Капу» зазнав тарану з боку російського прикордонного корабля «Дон». Близько 20:10 (за київським часом) катери були атаковані ЗС та ФСБ РФ під час відходу на місце базування. Катери зазнали вогневого ураження та втратили можливість самостійно продовжувати рух. У результаті, близько 20:50 (за київським часом), катери разом з екіпажем були захопленні спецпідрозділами ФСБ Росії.
За офіційними російськими даними до атаки на українські катери були залучені вертольоти Ка-52. Так, гелікоптер Ка-52 здійснив переслідування та в нейтральних водах зупинив малий броньований артилерійський катер «Нікополь», до якого підійшов малий протичовновий корабель Чорноморського флоту РФ «Суздалец»[8]. Перед тим з вертольота було випущено по українських кораблях дві некеровані ракети. Окрім вертольотів, за даними Служби безпеки України, до атаки з повітря був залучений винищувач Су-30, який так само здійснив бойове застосування двох ракет проти українських кораблів[9].
28 лютого речник командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат повідомляв, що ворожі Су-30 та Су-35 ведуть маневри над Чорнобильською АЕС та здійснюють звідти обстріли, щоб українські війська не могли бити по ним у відповідь, адже збиття літака над АЕС може призвести до екологічної катастрофи[10].
Су-30 неодноразово застосовувались для нанесення авіаційно-бомбових ударів по території України та зокрема по цивільним об'єктам, далі наведено лише окремі випадки:
31 травня Су-30СМ завдав удару по Сумщині, про деталі не повідомляється[11];
2 червня близько 00:10 Су-30 завдав 4 авіаційно-бомбових удари по селищу Краснопілля на Сумщині. Пошкоджено 6 домоволодінь, та два транспортні засоби. Поранення отримало подружжя пенсіонерів: 82-річний чоловік та 80-річна дружина[12];
9 червня два Су-34 та один Су-30 вилетіли з району Мозиря (Білорусь) та ракетами Х-59 завдали удару по Житомирщині[13];
В серпні 2022 року під час контрнаступу на Харківщині на околицях міста Ізюм українські військові виявили уламки російського Су-30СМ який мав бортовий номер 62 «Червоний» та реєстраційний номер RF-81773. На поширених фото видно майже неушкоджену частину комплексу радіоелектронної боротьби САП-518 «Регата» (також відомий як «Хибины-У»)[15]. На збитому літаку також була підвішена ракета «повітря — повітря» Р-73[16].
В середині серпня 2023 року поблизу захоплених раніше бурових платформ «Чорноморнафтогаз» відбулось бойове зіткнення між українськими військовими на чотирьох катерах та російським винищувачем Су-30. Інцидент був знятий з певної відстані з українського БПЛА. Російський літак невдало намагався уразити українські катери з гарматного та ракетного озброєння, та ці спроби були припинені пострілом ПЗРК, внаслідок якого літак зазнав ушкодження[17].
7 травня російський винищувач Су-30СМ збив гелікоптер Мі-14 морської авіації України. За штурвалом цього гелікоптера загинув Герой України (посмертно), полковник Ігор Бедзай[18].
2 липня головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний опублікував відео датоване 1 липня, на якому видно, що Су-30 росіян намагається знищити покинуте на острові Зміїний обладнання, після втечі з нього 30 червня. З чотирьох бомб по острову влучила лише одна. За повідомлення головнокомандувача, бомбардування відбувалось фосфорними бомбами, літак злітав з кримського аеродрому Бельбек[19].
Перші два літаки поставлені замовнику в грудні 2007 року. Контракт був підписаний у лютому 2006 року, парафований в березні 2006 року[23]. Станом на червень 2008 року поставлено 8 літаків (чотири — у 2007 році[24], по два літаки — у березні та червні 2008 року[25]). У липні 2010, під час проведення авіафорума «Фарнборо-2010», з'явилася інформація про укладення контракту з Алжиром на поставку ще 16 Су-30МКА до 2012 року,[26] довівши загальне число літаків до 44.
Білорусь — 4 Су-30СМ, станом на 2024 рік[27], 12 замовлено.
Рішення про купівлю літаків було ухвалене після того, як пара Су-30 зробила безпосадковий політ з Росії до Венесуели і назад (з кількома дозаправленнями в повітрі і єдиною посадкою в Росії). Перші два літаки були поставлені в грудні 2006 року, 8 літаків було поставлене протягом 2007 року, 14 поставлені в кінці липня — початку серпня 2008 року. У цей час всі 24 винищувачі надійшли в розпорядження ВПС Венесуели.
Вірменія: У лютому 2019 року стало відомо, що Вірменія замовила для потреб національних повітряних сил чотири багатоцільові винищувачі Су-30СМ. В грудні того ж року літаки були доставлені до Вірменії, їх пунктом дислокації стала авіабаза «Шира» в місті Гюмрі. Проте, за словами прем'єр-міністра Ніколи Пашиняна літаки були придбані без боєприпасів[30]. Станом на 2024 рік ПС Вірменії мають 4 Су-30СМ на озброєнні[31]
Малайзія — 18 Су-30МКМ (технічний стан деяких під сумнівом), станом на 2024 рік[39]. Су-30 отримав перемогу в тендері на постачання літаків ПС Малайзії, перемігши в тому числі і американський F-18. Контракт на постачання 18 винищувачів на загальну суму 900 млн доларів США був підписаний 5 серпня2003 року. На початок червня 2009 року поставлені 12 винищувачів Су-30МКМ[40] Частиною договору також було те, що Росія організовує політ малазійського космонавта на МКС.
Після тривалих переговорів Індія замовила 50 літаків Су-30МКІ, оснащених новими двигунами АЛ-31ФП і поліпшеною авіонікою. Також Індія отримала ліцензію на виробництво додаткових 140 винищувачів до 2020 року, на 2009 рік 98 СУ-30МКІ, на 2010[42]:362 У 2007 році були передані 18 винищувачів Су-30МКІ замість поставлених у 1997—1999 роках Су-30К. Постачання одних літаків замість інших пов'язана з неможливістю модернізації Су-30К до рівня Су-30МКІ. У 2008 році повинна початися реалізація програми ліцензійного складання партії з 40 літаків Су-30МКІ вартістю 1,5 млрд доларів. З цієї партії 20 Су-30МКІ будуть поставлені в Індію вже облітаними, 15 — зібраними повністю, але не облітаними, а решта 5 будуть поставлені «по другій фазі»[24].
Станом на 2019 рік на озброєнні індійської армії стоїть близько 240 винищувачів Су-30МКІ, що робить його наймасовішим у ВПС Індії[33].
Починаючи з 2009 року близько десяти літаків Су-30 в індійській версії було втрачено з різних причин. Зокрема до основних відносять низьку підготовку індійських льотчиків, а також низьку якість винищувачів російського виробництва та зібраних в Індії за ліцензією[33].
збитий з ПЗРК o 23:49 під час проведення операції ССО над однією з газовидобувних платформ, 11 вересня на місці його зникнення тривали рятувально-пошукові роботи[67][68]
під час льотних випробувань у Державній аерокосмічній та оборонній компанії Hindustan Aeronautics Limited, де літак Су-30MKI перебував на капітальному ремонті[81]
В ЗМІ також згадується декілька аварій цього літака в ВПСКНР, але точних даних про них нема.
Тактико-технічні характеристики літака
Дані для літака СУ-30 взяті з KnAAPO[82], Sukhoi[83], Gordon and Davison[84], deagel.com[85], airforce-technology.com[86]
Технічні характеристики
Екіпаж: 2 особи
Довжина: 21,9 м
Розмах крила: 14,7 м
Висота: 6,36 м
Площа крила: 62 м²
Маса порожнього: 17 700 кг
Нормальна злітна маса: 24 900 кг
Максимальна злітна маса: 34 500 кг
Маса палива у внутрішніх баках: 9400/5200 кг повний/неповний варіант заправки
↑В'єтнам та Алжир купили 36 російських винищувачів. lenta.ru. 21.07.2010. Архів оригіналу за 08.02.2012. Процитовано 21 липня 2010. Другий контракт, за словами Фоміна, передбачає постачання Алжиру 16 Су-30МКА в 2011-2012 роках. В кінці 2009 року завершилася поставка Алжиру 28 замовлених в 2006 році винищувачів Су-30МКА. Частина цих літаків була передана країні замість забракованої ВПС Алжиру партії МіГ-29
↑Ukraine Weapons Tracker. https://mobile.twitter.com/uaweapons/status/1557080196011941889. Twitter(англ.). Процитовано 10 серпня 2022. #Ukraine: New footage from the ground at the Russian airbase in Novofedorivka, #Crimea, shows that at least 1 Su-24M attack aircraft was totally destroyed due to a "violation of fire safety requirements". The real reason for the catastrophic explosions today is currently unknown.{{cite web}}: Зовнішнє посилання в |title= (довідка)
↑Міністр оборони країни Манохар Паррікар заявив, що придбання основної частини парку індійських бойових літаків у Росії було стратегічною помилкою, оскільки російські машини зарекомендували себе як непотріб і баласт ВПС Індії [1][недоступне посилання]