У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шеремет.
Шеремет Микола Спиридонович (10 (23) грудня1906(19061223), Могильов — 28 жовтня1986, Київ) — український радянський поет і прозаїк, член спілки письменників СРСР з 1943 року, чоловік письменниці Віри Єніної, батько художника Олександра Шеремета.
Був серед довірених людей колишнього партизанського генерала Олексія Федорова, які рецензували партизанські спогади, документальні і художні твори письменників про партизанів і підпільників, перш ніж бути виданими. Від авторів вимагалося приводити їхні твори у відповідність з точкою зору Федорова.[1]
Жив у Києві. На початку 1960-х років гостро виступав з офіційних партійних позицій проти шестидесятників.
Автор великої кількости збірок поезій — усі в офіційному дусі. Того ж спрямування і книги нарисів «В районі суцільної» (1930), «Кров їх не пройшла даремно» (1938); зокрема з партизанської тематики: «В лісах України» (1944), «В партизанських загонах» (1947), «Молоді месники» (1949), «З глибин пам'яті» (1977); роман «Вартові миру» (1936).