Нижник Василь Єрмолайович

Нижник Василь Єрмолайович
Народився1903(1903)
Вільня, Водотиївська волость, Радомисльський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер12 квітня 1977(1977-04-12)
місто Київ
Країна СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьдержавний діяч
Учасникнімецько-радянська війна
ПартіяКПРС
НагородиОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»Орден Червоної ЗіркиОрден Богдана Хмельницкого I ступеня
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нижник.

Василь Єрмолайович Нижник (1903(1903), село Вільня Київської губернії, тепер Коростишівського району Житомирської області — 12 квітня 1977, місто Київ) — український радянський партійний діяч, 2-й секретар Вінницького обкому КП(б)У, секретар Президії Верховної Ради Української РСР. Депутат Верховної Ради УРСР 2—4-го скликань.

Біографія

Народився в селянській родині. Після навчання, з 1923 року працював учителем історії Ружинської семирічної школи Бердичівського округу, інспектором Ружинського районного виконавчого комітету.

Член ВКП(б) з 1927 року.

З 1929 року працював директором семирічної школи, завідувачем Плисківського районного відділу народної освіти Вінницької області.

У 1935—1938 р. — завідувач відділу пропаганди і агітації Плисківського районного комітету КП(б)У Вінницької області. У 1938—1940 р. — інструктор, заступник завідувача відділу пропаганди і агітації Вінницького обласного комітету КП(б)У.

У січні 1940 — липні 1941року — секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У з пропаганди.

Учасник німецько-радянської війни. У 1941—1942 р. — інструктор, уповноважений ЦК КП(б)У; комісар польового будівництва, начальник політичного відділу армійського військово-будівельного управління 5-ї саперної армії.

У листопаді 1942—1943 р. — в Українському штабі партизанського руху. У 1943 — секретар Вінницького підпільного обкому Компартії України. У 1943—1944 р. — комісар партизанської кавалерійської бригади імені Леніна у Вінницькій області.

У квітні 1944 — серпні 1945 року — секретар Вінницького обласного комітету КП(б)У з пропаганди та агітації.

У серпні 1945 — квітні 1947 року — 2-й секретар Вінницького обласного комітету Компартії України.

6 березня 1947 — 29 березня 1955 р. — секретар Президії Верховної Ради Української РСР.

У 1955—1972 роках — завідувач відділу з питань адміністративно-територіального поділу Президії Верховної Ради Української РСР.

З 1972 року — персональний пенсіонер союзного значення у Києві. Член Комісії у справах колишніх партизанів Великої вітчизняної війни 1941—1945 років при Президії Верховної Ради Української РСР.

Звання

Нагороди

Див. також

Посилання

Література

  • газета «Радянська Україна» — 1977 р. — 15 квітня.