Франц Кікаль — чех, уродженець міста Брно (Моравія).
Під час Першої світової війни — підполковник австрійської армії. У 1914–1916 рр. служив у 24-му піхотному полку цісарсько-королівської армії, який майже на 80 % складався з українців. У листопаді 1916 року переведений до УСС як командант Вишколу Українських Січових Стрільців. З 17 березня по 1 липня 1917 — командант Леґіону УСС (за іншими даними — Куреня[1][2]). Був єдиним командантом-іноземцем у Леґіоні.
Стрільці характеризували його як вимогливого, дбайливого, людяного командира, який з розумінням ставився до національних почуттів стрільців.
Франц Кікаль загинув 1 липня 1917 у ході боїв Леґіону з російськими військами під Конюхами на Тернопільщині.
Українські січові стрільці, 1914–1920 (за ред. Б. Гнатевича та ін.; Іл. оформл. І. Іванця). — Львів, 1935 Репринт. відтворення. — Львів: Слово, 1991. — 160 с.
Є. Топінка. Чехи у військових формуваннях Українських січових стрільців та Українській Галицькій армії [1]
Святослав Липовецький. Обличчя звитяги (стрілецькі світлини). — Львів: Видавнича компанія «АРС», 2012. — 96 с.
2. 10 вересня 1914: відбуття на фронт першого підрозділу (сотня В. Дідушка)
3. 25 вересня 1914: перше бойове зіткнення, шлях Турка—Сянок (сотня О. Семенюка)
4. 15-30 вересня 1914: розформування куренів і поділ сотень на групи по 20 вояків
5. 06 жовтня 1914: повторне сформування куренів та сотень
6. 28 жовтня 1914: взяття г. Ключ біля Сколого (сотня В. Сроковського)
7. 26 жовтня — 3 листопада 1914: бої за г. Комарницьку (сотні В. Дідушка та Р. Дудинського) і г. Лиса, Залярська, Кобила.
8. 10 листопада 1914: командувач 55-ї дивізії генерал Фляйшман вручив Медалі Хоробрості 2-го кл. З. Носковському, Я. Струхманчуку, О. Степанів, І. Андруху, С. Галечко
примітки:
звичайний шрифт — організаційні дії • курсив — невеликі бойові операції • жирний шрифт — найвідоміші бої