Один із засновників і редакторів першого українського студентського часопису «Молода Україна» (1900—1904).
Був відомим літературознавцем у той час (зокрема, вивчав творчість Тараса Шевченка), літературним критиком (спеціалізувався на творчості В. Стефаника та П. Грабовського), писав про філософію Г. Сковороди.
Член УСДП, редактор партійного органу «Воля», від початку війни — член Головної Української Ради від УСДП та один з організаторів Українських січових стрільців як член її «Бойової управи», рядовий австро-угорської армії, воєнний кореспондент і публіцист. З квітня 1915 працював у Пресовій кватирі УСС;[1] автор статей і репортажів з фронту.
Природний хист, широка очитаність, критичний ум, гладкість слова, реторична зручність, переконуюче аргументованє висунули відразу його на одно з перших місць серед нашої молодїжи.
У бою був поранений і потрапив у полон. Помер 10 червня 1915 у шпиталі біля села Вікторів.
Література
М. Лазарович. Легіон Українських Січових Стрільців. — Тернопіль, 2002.
Маловідомі імена. Теофіль Мелень — громадсько-політичний діяч, публіцист, борець за політичну самостійність України (1879—1915 рр.)
2. 10 вересня 1914: відбуття на фронт першого підрозділу (сотня В. Дідушка)
3. 25 вересня 1914: перше бойове зіткнення, шлях Турка—Сянок (сотня О. Семенюка)
4. 15-30 вересня 1914: розформування куренів і поділ сотень на групи по 20 вояків
5. 06 жовтня 1914: повторне сформування куренів та сотень
6. 28 жовтня 1914: взяття г. Ключ біля Сколого (сотня В. Сроковського)
7. 26 жовтня — 3 листопада 1914: бої за г. Комарницьку (сотні В. Дідушка та Р. Дудинського) і г. Лиса, Залярська, Кобила.
8. 10 листопада 1914: командувач 55-ї дивізії генерал Фляйшман вручив Медалі Хоробрості 2-го кл. З. Носковському, Я. Струхманчуку, О. Степанів, І. Андруху, С. Галечко
примітки:
звичайний шрифт — організаційні дії • курсив — невеликі бойові операції • жирний шрифт — найвідоміші бої
