|
Феодор (Гаюн)
Митрополит Феодо́р (справжнє ім'я Олексій Олексійович Гаюн; нар. 17 лютого 1958, с. Немовичі, Сарненський район, Рівненська область) — архієрей РПЦвУ, митрополит Кам'янець-Подільський і Городоцький. Хіротонізований у єпископа 1992 року, з 1997 року очолює Кам'янець-Подільську єпархію РПЦвУ. Тезоіменитство — 24 серпня (11 серпня за старим стилем, у день пам'яті Феодора, князя Острозького. ЖиттєписЮністьНародився 17 лютого 1958 року в селі Немовичі Сарненського району Рівненської області в селянській родині. 1975 року закінчив середню школу і вступив до Рівненського інституту водного господарства, але навчання покинув. Протягом 1977—1978 років працював на заводі газорозрядних ламп у Рівному[1]. З 1978 по 1984 рік навчався в Московській духовній семінарії. Проходив військову службу. 1987 року закінчив Московську духовну академію з вченим ступенем кандидата богословських наук. Тоді ж був направлений до Почаївської успенської лаври. Початок служіння24 грудня 1987 року прийняв чернечий постриг з ім'ям Феодор на честь преподобного Феодора, князя Острозького. 10 січня 1988 року був висвячений у сан ієродиякона, 7 жовтня 1990 року — в сан ієромонаха. Потім майбутнього владику було переведено до Свято-Духівського скиту Почаївської Лаври і призначено благочинним обителі. У травні 1991 року ієромонах Феодор повернувся до Лаври і був призначений викладачем Почаївського духовного училища. 5 червня 1992 року був возведений у сан ігумена і призначений намісником Свято-Успенської Почаївської Лаври, 1 серпня того ж року прийняв сан архімандрита. Архієрейське служіння5 серпня 1992 року відбулася хіротонія архімандрита Феодора в єпископа Почаївського, вікарія Тернопільської єпархії УПЦ МП. 8 грудня того ж року владику призначено ректором Почаївської духовної семінарії. У зв'язку з тим, що Почаївській Лаврі було надано статус ставропігійного монастиря, 27 липня 1996[2] року був звільнений з посади намісника обителі зі збереженням посади ректора духовної семінарії. З 15 квітня 1997 року владика Феодор — єпископ Кам'янець-Подільський і Городоцький. 28 липня 2006 — возведений у сан архієпископа. 28 серпня 2014 року митрополитом Київським і всієї України Онуфрієм возведений в сан митрополита. 16 вересня 2014 рокупризначений головою церковного суду УПЦ МП та постійним членом синоду УПЦ (МП). 17 серпня 2024 року удостоєний права носіння другої панагії. Погляди і праціПід час підготовки до Всеправославного собору, який відбувся у червні 2016 року на о.Крит, виступив з різкою критикою проекту соборної постанови «Відносини Православної Церкви з іншим християнським світом», звинувативши цей документ у «єресі екуменізму», «глобалізму» і «політичного конформізму» через наявність в ньому закликів до «братнього діалогу з католиками». Цей критичний виступ був одним із елементів пропагандистської компанії, яка мала на меті виправдати відмову РПЦ від участі у Всеправославному соборі на Криті[3]. 23 червня 2018 року у складі делегації ієрархів УПЦ (МП) їздив у Стамбул до Вселенського патріарха Варфоломія. У ході перемовин українські ієрархі намагалися вмовити Константинопольського патріарха не надавати українській церкві Томос про автокефалію[4]. 25 вересня 2018 року занесений до бази даних Центру «Миротворець» як противник створення незалежної помісної церкви в Україні та за антиукраїнську пропаганду[5]. Див. такожПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
