Тоутоваї червонолобий

? Тоутоваї червонолобий
Самець Самиця
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Інфратип: Хребетні (Vertebrata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Підряд: Співочі птахи (Passeri) Інфраряд: Corvida Надродина: Corvoidea Родина: Тоутоваєві (Petroicidae) Підродина: Тоутовайні (Petroicinae) Рід: Тоутоваї (Petroica) Вид: Тоутоваї червонолобий
Біноміальна назва
Petroica goodenovii (Vigors & Horsfield, 1827)[2]
Ареал виду
Посилання
Вікісховище: Petroica goodenovii Віківиди: Petroica goodenovii ITIS: 561940 МСОП: 22704816 NCBI: 242120

Тоутоваї червонолобий[3] (Petroica goodenovii) — вид горобцеподібних птахів родини тоутоваєвих (Petroicidae). Ендемік Австралії.

Таксономія

Червонолобий тоутоваї був описаний в 1827 році Ніколасом Вігорсом і Томасом Горсфілдом за голотипом, знайденим поблизу затоки Спенсер в Південній Австралії. Вид отримав наукову назву Petroica goodenovii на честь Семюеля Гуденафа, єпископа Карлайла і члена товариства Ліннея[4]. Найближчим родичем червонолобого тоутоваї є червоноволий тоутоваї.[5]

Опис

Це найменший представник роду Тоутоваї. Довжина птаха становить 10,5–12,5 см, вага 7–9 г, розмах крил 15–19,5 см. Верхня частина тіла самця чорного кольору, лоб, горло і груди яскраво-червоні[6], живіт і гузка білі, на плечах білі смужки, кіничик хвоста білий. Верхня частина тіла самиці сіро-коричневого кольору, на лобі червонувата пляма, крила темно-коричневі зі світло-коричневими плямами. У деяких самчиок на грудях також є червонувата пляма. Червонолобий тоутоваї має невеликий чорний дзьоб, чорні лапи і карі очі.[7]

Поширення і екологія

Червонолибий тоутової є ендеміком Австралії. Мешкає на всій території континенту, за винятком північних регіонів. Червонолобий тоутоваї мешкає в посушливіших середовищах, ніж його найближчі родичі. Він віддає перевагу заростям акації і каллітрісу, а також чагарникам. Зустрічається поодинці або парами.

Раціон

Червонолобий тоутоваї харчується комахами, яких він шукає на землі. Дослідження, проведене в Західній Австралії показало, що 96% раціону червонолобого тоутоваї складали жуки.[8]

Розмноження

Сезон розмноження триває з серпня по січень. За сезон може вилупитись до трьох виводків. Це територіальний птах, площа пари може досягати від 0,25 до 1,2 га. В кладці 2-3 яйця тьмяно-білого кольору з блакитнуватим, зеленим абокоричнюватим відтінком і сіро-коричневими плямами розміром 16×13 мм.[9]

Примітки

1. BirdLife International (2012). Petroica goodenovii. Процитовано 26 листопада 2013.
2. Vigors, Nicholas A.; Horsfield, Thomas (1827). A description of the Australian birds in the collection of the Linnean Society; with an attempt at arranging them according to their natural affinities. Transactions of the Linnean Society of London. 15: 170—331. doi:10.1111/j.1095-8339.1826.tb00115.x.[245]
3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
4. Wade, Paul, ред. (1977). Every Australian Bird Illustrated. Rigby. с. 217. ISBN 0-7270-0009-8.
5. Loynes, Kate; Joseph, Leo; Keogh, J. Scott (2009). Multi-locus phylogeny clarifies the systematics of the Australo-Papuan robins (Family Petroicidae, Passeriformes). Molecular Phylogenetics and Evolution. 53 (1): 212—19. doi:10.1016/j.ympev.2009.05.012. PMID 19463962.
6. Dowling, Damien K; Mulder, Raoul A. (2006). Red plumage and its association with reproductive success in red-capped robins. Annales Zoologici Fennici. 43 (4): 311—21.
7. Simpson, Ken; Day, Nicolas; Trusler, Peter (1993). Field Guide to the Birds of Australia. Ringwood, Victoria: Viking O'Neil. с. 174. ISBN 0-670-90478-3.
8. Morris WJ, Wooller RD (2001). The structure and dynamics of an assemblage of small birds in a semi-arid eucalypt woodland in south-western Australia. Emu. 101 (1): 7—12. doi:10.1071/MU00062.
9. Beruldsen, Gordon (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 341—42. ISBN 0-646-42798-9.

Посилання

• Boles, Walter E. (1988). The Robins and Flycatchers of Australia. Sydney: Angus & Robertson. ISBN 0-207-15400-7.
• Higgins, Peter J.; Peter, Jeffrey M., ред. (2002). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Volume 6: Pardalotes to Shrike-thrushes. Melbourne: Oxford University Press. ISBN 0-19-553762-9.
• Red-capped Robin. Birds in Backyards. Australian Museum. Процитовано 6 червня 2007.