Татищев Олексій Микитович

Татищев Олексій Микитович
Полтавський губернатор
1892 — 1896
Попередник:	Павло Косаговський
Наступник:	Олександр Бельгард
Народження:	17 (29) жовтня 1845  Твер, Російська імперія
Смерть:	21 лютого (4 березня) 1896 (50 років)  Відень, Австро-Угорщина
Освіта:	The First Saint-Petersburg Gymnasium^d
Рід:	Tatischev family^d
Батько:	Nikita Tatishchev^d
Шлюб:	Ekaterina Borisovna Meshcherskaya^d
Діти:	Boris Tatishchev^d, Татищев Микита Олексійович і Aleksey Tatishchev^d

Олексій Микитович Татищев (1845(1845), Твер, Російська імперія — 21 лютого 1896, Відень, Австро-Угорщина) — державний діяч Російської імперії, дипломат.

Життєпис

Народився у Твері 1845 року. Походив із дворянського роду Татищевих^[ru], був нащадком історика Василя Татищева.

1868 року закінчив Санкт-Петербурзький університет зі ступенем кандидата. Тоді ж вступив на службу до Міністерства закордонних справ^[ru]. За рік зарахований до Департаменту внутрішніх зносин перекладачем VIII класу. 1871 року призначений третім секретарем канцелярії міністерства, а 1872 — секретарем королеви Греції Ольги.

1874 року перейшов на службу до Міністерства імператорського двору^[ru].

Наступного року повернувся до Міністерства закордонних справ на посаді секретаря канцелярії. 1876 року призначений другим секретарем у Відні. У 1880 році — чиновник особливих доручень VI класу при міністрі юстиції.

У 1883 році отримав звання камергера, 1887 року — чин дійсного статського радника.

1886 року призначений у 2-й департамент Сенату. Того ж року обраний Бежецьким повітовим^[ru] предводителем дворянства, наступного року — головою Бежецького мирового з'їзду. Володів у повіті 3500 десятинами. У селі Штепівка Харківської губернії володів 1808 десятинами землі.

26 червня 1890 року призначений катеринославським віцегубернатором.

6 лютого 1892 року призначений полтавським губернатором.

Помер у Відні 21 лютого 1896 року під час поїздки для лікування. Похований у Санкт-Петербурзі на Олександро-Невському кладовищі.

Родина

Одружений із фрейліною Катериною Мещерською (1848—1930)[1]. У шлюбі було п'ятеро дітей:

• Борис^[ru] (1877—1949), дипломат, білогвардієць, товариш міністра закордонних справ уряду Петра Врангеля, емігрував до Франції[1];
• Микита (1879—1948), московський губернатор, білогвардієць, таврійський губернатор у 1919—1920 роках за правління ЗСПР, емігрував до Франції[1];
• Катерина (1880—1963), фрейліна, дружина Олександра Ребіндера, емігрувала до Франції[2];
• Софія (1882—1966), дружина архангельського губернатора Володимира Брянчанінова^[ru], емігрувала до Франції[3];
• Олексій^[ru] (1885—1947), чиновник Міністерства землеробства, емігрував до Франції[1].

Примітки

1. В. Н. Чуваков. Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997. — Москва : Российская государственная библиотека, 2005. — Т. 6. Кн. 2. — С. 321—323. Архівовано з джерела 23 квітня 2022
2. В. Н. Чуваков. Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997. — Москва : Российская государственная библиотека, 2005. — Т. 6. Кн. 1. — С. 166. Архівовано з джерела 23 квітня 2022
3. В. Н. Чуваков. Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997. — Москва : Российская государственная библиотека, 1999. — Т. 1. — С. 428.

Джерела

• Запис на сайті Rodovid
• Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. — Полтава, 1914. — С. 57—58. (рос.)
• С. С. Татищев. Род Татищевых. 1400—1900. Историко-генеалогическое исследование. — Санкт-Петербург : Типография А. С. Суворина. Эртелев пер., д. 13, 1900. — С. 1087—1088. (рос. дореф.)

Росія   Полтавщина   Історія   Біографії