Бельгард Олександр Карлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бельгард.
Бельгард Олександр Карлович
Полтавський губернатор
9 березня 1896 — 28 квітня 1902
Попередник: Олексій Татищев
Наступник: Микола Урусов
 
Народження: 10 лютого 1854(1854-02-10)[1]
Єфремовський повітd, Тульська губернія, Російська імперія
Смерть: 10 листопада 1921(1921-11-10)[2] (67 років)
Берлін, Вільна держава Пруссія
Релігія: православ'я[1]
Освіта: Пажеський корпус
Батько: Karl Bellegarded
Мати: Sofja Bellegarded
Шлюб: Emiliya Zinovyevad
Діти: Mariya Svyatopolk-Mirskayad
Нагороди:
орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня

Олександр Карлович Бельгард (29 січня (10 лютого) 1854(18540210), Єфремовський повіт[ru], Тульська губернія — 10 листопада 1921, Берлін, Німеччина) — російський державний діяч. Полтавський губернатор у 1896—1902 роках.

Походження

Олександр Бельгард народився 10 лютого 1854 року[3]. Його батько, Карл Бельгард[ru], був російським генерал-лейтенантом та брав участь у Кримській війні.

Рід Бельгардів походив від давнього французького дворянського роду; один з його далеких предків нібито брав участь у Другому хрестовому поході. На російську службу вступив дід Олександра.

Життєпис

1871 року закінчив навчання в Пажеському корпусі та вступив на службу корнетом у Кавалергардський полк[ru]. З 1872 року служив діловодом полкового суду, з 1873 — полкового ад'ютанта, з 1874 — полкового казначея, потім — полкового квартирмейстра.

Через заборону лікарів їздити верхи 1875 року Бельгард пішов у відставку та призначений на роботу в департаменті внутрішніх зносин Міністерства закордонних справ[ru]. Після складання дипломатичного іспиту служив у канцелярії міністерства. 1877 року переведений до Міністерства юстиції, а 1878 року обраний почесним мировим суддею Єфремовського повіту; того ж року відданий у розпорядження прокурора Московської судової палати. 1886 року обраний предводителем дворянства Єфремовського повіту і пробув на посаді до 1892 року.

Мав чини камергера Двору Його Величності (1890) та дійсного статського радника (1896).

28 квітня 1892 року призначений віцегубернатором Харківської губернії. 9 березня 1896 року призначений губернатором Полтавської губернії. На посаді пробув до 28 квітня 1902 року, коли його записали до штату Міністерства внутрішніх справ.

1916 року підвищений у чині до таємного радника та призначений сенатором[4].

Після жовтневого перевороту 1917 року емігрував за кордон. Помер 10 листопада 1921 року в Берліні[3][5].

Нагороди

Родина

1878 року одружився із Емілією Павлівною Зінов'євою — дочкою дійсного статського радника Павла Зінов'єва та княжни Марії Петрівни Трубецької. У шлюбі народилося двоє дітей:

  • Марія (1878—1920), одружена з князем Дмитром Святополком-Мирським;
  • Емілія (1882—1917)[6].

Примітки

  1. ↑ а б Картотека Амбургера
  2. ↑ https://www.geni.com/profile/index/6000000013292219212
  3. ↑ а б Erik-Amburger-Datenbank - Datensatz anzeigen. amburger.ios-regensburg.de. Процитовано 10 серпня 2023.
  4. ↑ а б Собственной Его Императорскаго Величества Канцеляріи Дѣло 1916 года сенатора, тайнаго совѣтника Бельгарда Александра Карловича (PDF). 1916. Архів оригіналу (PDF) за 8 липня 2016. Процитовано 10 серпня 2023.
  5. ↑ Александр Карлович Бельгард. geni_family_tree (укр.). 29 січня 1854. Процитовано 10 серпня 2023.
  6. ↑ Александр Карлович Бельгард в проекте «Общество Друзей Школы Карла Мая». web.archive.org. 15 квітня 2015. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 10 серпня 2023.

Джерела