Штепівка

село Штепівка
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Сумський район
Тер. громада Лебединська міська громада
Код КАТОТТГ UA59080111170015117 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Штепівка 
Основні дані
Засноване 1670
Населення 1201
Поштовий індекс 42220
Телефонний код +380 5445
Географічні дані
Географічні координати 50°47′44″ пн. ш. 34°20′40″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
189 м
Відстань до
районного центру
32 км
Найближча залізнична станція Лебединська
Відстань до
залізничної станції
32 км
Місцева влада
Адреса ради 42200, Сумська обл., Сумський р-н., м. Лебедин, вул. Сумська, 12
Карта
Штепівка. Карта розташування: Україна
Штепівка
Штепівка
Штепівка. Карта розташування: Сумська область
Штепівка
Штепівка
Мапа
Мапа

CMNS: Штепівка у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ште́півка — село в Україні, у Лебединській міській громаді Сумського району Сумської області. Населення становить 1201 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Штепівська сільська рада.

Географія

Село Штепівка знаходиться у верхів'ях балки Дроздівщина. На відстані 1,5 км розташовані села Руда і Яснопілля. По селу протікає пересихаючий струмок Сулка з загатою. Поруч проходять автомобільні дороги Н07 і Т 1906.

Назва

Село спочатку називалося слобода Степівка, свою сучасну назву дістало від прізвища сотника Сумського полку, Івана Юрійовича Штепи, якому Цар Олексій Михайлович, близько 1670 року жалував землі між річками Сулою і Пслом.

Історія

Засноване близько 1670 року.

За даними на 1864 рік у власницькій слободі Лебединського повіту Харківської губернії, мешкало 1785 осіб (882 чоловічої статі та 903 — жіночої), налічувалось 150 дворових господарств, існувала православна церква, відбувалось 2 ярмарки на рік[1].

Станом на 1914 рік село було центром окремої, Штепівської волості, кількість мешканців скоротилась до 1405 осіб[2].

З 1923 — центр Штепівського району.[3]

29 вересня 1941 Радянські війська залишили з боями районний центр Штепівка Сумської області. 1 жовтня відбулася радянська нічна контратака на Штепівку, не маючи підкріплення, червоноармійці відійшли, здійснював 2-й кавалерійський корпус за підтримки танків[4]

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області» увійшло до складу Лебединської міської громади[5].

19 липня 2020 року, після ліквідації Лебединського району, село увійшло до Сумського району[6].

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1171 97.51%
російська 28 2.33%
білоруська 1 0.08%
інші/не вказали 1 0.08%
Усього 1201 100%

Пам'ятки

В пам'ять про танкові бої, що йшли біля села в ІІ світовій війні, на околиці села в листопаді в 1968 року встановлено монумент: на високому п'єдесталі танк Т-34.

Відомі уродженці

  • Буняк Семен Анатолійович — український військовик, учасник російсько-української війни[8].
  • Гевліч Анатолій Тимофійович- український педагог. Почесний громадянин села Гвіздівці на Буковині. Народився 05.05.1932 р., с. Штепівка Лебединського району Сумської області. У 1941 р. став круглим сиротою. Закінчив Лебединське педучилище. У 1953 р. прийнятий на посаду вчителя математики Коболчинської семирічної школи Сокирянського району Чернівецької області. 02.10.1954 р. призваний на службу в Радянську Армію. З 01.12.1957 р.- вчитель Вітрянської, з 29.08.1959-го — Коболчинської шкіл, у жовтні 1961 р. призначений директором Ожівської школи. У 1963 р. закінчив Чернівецький університет. З 1 вересня 1966 р. — директор школи в с. Гвіздівці, яку очолював 35 років. Нагороджений медаллю «За трудову доблесть» (1966), орденом Жовтневої революції. На приміщенні Гвіздовецької ЗОШ встановлено меморіальну дошку на честь А. Т. Гевліча.
  • Гринько Григорій Федорович, міський голова Києва в 1924-25, нарком фінансів СРСР у 1930-37
  • Мамонтов Євген Васильович, голова Челябінського сільського облвиконкому.
  • Росковшенко Іван Васильович, український поет, перекладач та фольклорист, учасник гуртка харківських романтиків.
  • Рубан Олег Олексійович (1997—2023) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, Герой України (2024, посмертно)[9].

Примітки

  1. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 2773)(рос. дореф.)
  2. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
  3. Постанова ВУЦВК № 313 від 7 березня 1923 «Про адміністративно-територіяльний поділ Харківщини»
  4. Бойові донесення (рос.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 1 жовтня 2013. [Архівовано 2013-10-05 у Wayback Machine.]
  5. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.
  6. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  8. У Штепівці провели в останню дорогу полеглого героя Семена Буняка. debaty.sumy.ua (ru-RU) . Процитовано 11 серпня 2024.
  9. Рубан Олег Олексійович ⋆ ДПТНЗ “Лебединське вище професійне училище лісового господарства”. ДПТНЗ “Лебединське вище професійне училище лісового господарства” (укр.). 10 травня 2024. Процитовано 11 серпня 2024.

Джерела