Савін Гурій Миколайович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Гурій Миколайович Савін
Народився	19 січня (1 лютого) 1907  Весьєгонськ, Тверська губернія, Російська імперія
Помер	28 жовтня 1975(1975-10-28) (68 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	фізик
Alma mater	Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Галузь	теорія пружності
Заклад	ЛНУ ім. І. Франка
Посада	ректор Львівського університету
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Відомі учні	Гриліцький Дмитро Володимирович
Аспіранти, докторанти	Гриліцький Дмитро Володимирович
Членство	НАНУ
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Савін.

Гурій Миколайович Савін (* 19 січня (1 лютого) 1907(19070201), Весьєгонськ — 28 жовтня 1975, Київ) український радянський вчений у галузі механіки, академік АН УРСР (з 1948 року, член-кореспондент з 1945 року). Член ВКП (б) з 1939 року.

Біографія

Народився 19 січня (1 лютого) 1907 року у місті Весьєгонську Тверської губернії Російської імперії (нині районний центр Тверської області Росії).

У 1932 році закінчив Дніпропетровський університет; з 1932 року викладав у Дніпропетровському інженерно-будівничому інституті, з 1941 року — його професор. З 1945 року член-кореспондент, з 1948 року — дійсний член АН УРСР. У 1940–1945 роках директор Інституту гірничої механіки АН УРСР; 1945—1948 роках очолював науково-дослідні установи АН УРСР у Львові, в 1945–1952 роках — професор (в 1948–1952 роках ректор) Львівського університету. У березні 1952–1957 роках — віцепрезидент АН УРСР і професор Київського університету; з 1957 року завідувач відділу теорії пружності в Інституті механіки АН УРСР (в 1958–1959 роках його директор). З 1955 року відповідальний редактор журналу «Прикладна Механіка».

Могила Гурія Савіна

Помер 28 жовтня 1975 року в Києві. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Відзнаки

• Сталінська премія (1952);
• Заслужений діяч науки і техніки УРСР (19.10.1966);
• Премія ім. О. М. Динника АН УРСР (1973).

Твори

Гурій Савін автор понад 180 друкованих праць, головним чином з теорії пружності та з ділянки гірничих підйомних пристроїв. Серед них:

• Давление системы абсолютно-жестких штампов на упругую анизотропную полуплоскость, «Сообщения грузинского филиала Академии наук СССР», 1940, т. 1, № 10;
• Концентрация напряжений около отверстий, М.—Л., 1951;
• Динамическая теория расчета шахтных подъемных канатов, Київ. 1949;
• Смешанная задача для анизотропной полуплоскости, «Ученые записки Львовского университета», 1950, т. 5, вип. 2;
• О динамических усилиях в шахтном подъемном канате при подъеме груза, «Украинский математический журнал», Київ. 1954, № 2;
• Про основні рівняння динаміки шахтного підіймального каната (підіймання вантажу), «Прикладна механіка», Київ, 1955, вип. 1;
• Курс теоретической механики, Київ. 1957 (у співавторстві)[1].

Пам'ять

меморіальна дошка

2 грудня 1985 року в Києві на фасаді Інституту механіки імені С. П. Тимошенка по вулиці Нестерова, 3 Гурію Савіну встановлено меморіальну дошку (бронза; барельєф; скульптор О. В. Молдаван-Фоменко, архітектор М. М. Фещенко)[2].

Примітки

1. dic.academic.ru(рос.)
2. Цікавий Київ [Архівовано 25 вересня 2013 у Wayback Machine.](рос.)

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.;
• Путята Т. В., Фрадлін Б. Н., Діяльність видатних механіків на Україні, Київ, 1952;
• Ишлинский А. Ю. [та інші], Гурий Николаевич Савин (К 50-летию со дня рождения), «Укр. математич. журнал», 1957, № 2.