Рогач

Використання рогача у руській печі

Рога́ч[1], діал. ви́лка[2], вилки́[3] (біл. вілачнік, рос. ухват, рогач, пол. uchwyt do garnków) — предмет традиційного хатнього начиння, яким беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни, каструлі.

Опис

Складається з металевого півкільця з двома металевими закругленими кінцями, до якого кріпиться дерев'яний держак — рогачи́лно[4]. Рогачі на довгих рогачилнах використовували для приготування їжі в печах. Нижня частина горщика або чавуна є вузькою біля денця і дедалі розширюється догори — це уможливлює насаджувати його на рогач, міцно утримуючи кінцями. Зазвичай у господарстві було кілька рогачів різних розмірів — кожному горщикові відповідав «свій» рогач[5].

Рогач з коротким держаком досі уживається для приготування страв у горщиках у духовій шафі газової плити.

Рогач міг також слугувати імпровізованою зброєю. Існували навіть спеціальні бойові рогачі.

У культурі

Приказки

• Нагодують калачем, та і в спину рогачем[6]

Загадки

• Батрак Роман ухватив рогами одуван
• Рогатий, та не віл, їсть, а не ситий, людям подає, а сам у куток іде
• Сів пан на коня та поїхав до вогня

Галерея

• 
  Рогач для духової шафи
• 
  Рогачі, чаплія та ступа з товкачем. Сергієво-Посадський музей, Росія.
• 
  Рогач та інший господарчий інвентар. Регіональний етнографічний музей. Село Артюхівка, Харківська область

Див. також

• Бойовий рогач
• Кочерга
• Хлібна лопата

Примітки

1. Рогач // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Вилка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — Т. 1. — С. 168.]
3. Названия ухвата (рос.)
4. Рогачилно // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
5. Олена Щербань Глиняний горщик у культурі харчування українців (кінець ХІХ — перша половина ХХ століття)
6. Рогач // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 503.