ГорноГо́рно[1], рідко горн[2] — проста відкрита піч для нагрівання або плавлення металів. Горном також називається піч для випалювання керамічних виробів, а також частина шахтної печі (доменної, вагранки), над якою згоряє паливо і плавиться метал[1]. Характерна ознака горен — спідвідношення висоти до ширини менше 1. Основна сфера використання — ковальська справа. У промисловості горно не знайшло широкого використання через низький ККД. ЕтимологіяСлова «горно», «горн» пов'язані з «горіти»: прасл. *gъr̥nъ походить від пра-і.є. *gu̯hr̥- («горіти», «жар»), і споріднене з лат. fornus («горно»). Слово «гончар» (раніша форма горнчарь) є похідним від «горно», звідси також і «горщик», «горнець», «горня»[3]. Значення винайдення горнаВідомий американський етнограф Г. Морган стверджував: «Коли варвар, просуваючись крок за кроком вперед, відкрив самородні метали, почав плавити їх у тиглі й відливати в форми; коли він сплавив самородну мідь з оловом і створив бронзу й, урешті, коли ще більшим напруженням думки він винайшов горно і видобув із руди залізо — дев'ять десятих боротьби за цивілізацію було виграно». Конструкція горнаПромислове горно являє собою металевий кожух, викладений зсередини вогнетривкою цеглою. У бічних стінках є фурми для подачі повітря в зону горіння, яке може здійснюватися як компресорами, так і вручну, за допомогою міхів. За конструкцією горна бувають:
За місцем установки:
Газоподібні продукти згорання палива видаляються через відкритий верх або через витяжну трубу. Металургійне горно
Ковальське горноКовальське горно — горно для нагріву металу в ковальстві. Гончарне горноГончарське горно — піч для випалювання гончарних виробів. Трипільське горноТрипільське горно — найдавніша піч на європейському континенті, збудована та використовувана для отримання мальованого посуду трипільської культури близько IV тисячоліття до Р. Х.[4]. Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia