|
Пінський повіт (Російська імперія)
Пінський повіт (або Пинський повіт[1]) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Мінської губернії Російської імперії у 1793—1917 роках і Української Народної Республіки в 1918—1919 роках[1]. Адміністративний центр — місто Пінськ. СкладСтаном на 1886 рік налічував 215 сільських громад, 389 поселень у 23 волостях. Населення — 129257 осіб (64713 чоловічої статі та 64544 — жіночої), 3789 дворових господарств[2].
Адміністративний поділПоділявся на 23 волості:
НаселенняЗа даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, пінчуки вважалися етнографічною групою українців[3]. За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку повіту становила 81,4 %, поляків — 9,9 %, євреїв — 8 %, німців — 0,2 %, татар — 0,05 %[4]. Територія колишнього повіту сьогодніТериторія 6 колишніх волостей сьогодні розташовані на території України — Кухітсько-Вольська, Любешівська, Морочанська повністю, Радчицька - села Бутове, Вичівка, Вовчиці, Дібрівськ, Іванчиці, Сварицевичі, Серники, Теребежівська волость - села Будимля, Городище, Переброди, Смородськ, Тумень, Хоїнська волость - села Гориничі, Комари, Ниговищі, Омит, Прикладники. Зараз це територія Рівненської області - села Біле, Бишляк, Великі Телковичі, Новосілки та Малі Телковичі, Будимля, Городище, Зелень, Переброди, Сварицевичі, Смородськ, Тумень та Волинської області - села Винімок, Волиця, Городок, Нові Червища, Пнівне, Рудка-Червинська, Соснівка, Старі Червища, Тоболи, Фаринки. Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
