Хоїнська волость

Хоїнська волость
Центр Хойно
Площа 32 585 (1886)
Населення 4782 осіб (1886)
Густота 13.4 осіб / км²

Хоїнська во́лость — історична адміністративно-територіальна одиниця Пінського повіту Мінської губернії з центром у селі Хойно.

Станом на 1885 рік складалася з 25 поселень, 14 сільських громад. Населення — 4782 особи (2357 чоловічої статі та 2425 — жіночої), 540 дворових господарства[1].

У наш час більша частина колишньої Хоїнської волості входить до складу Білорусі, менша — до складу України, Рівненської області (села Гориничі, Комори, Ниговищі, Омит, Прикладники).

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад 10941 ?
Приватної власності 25082 1763
Іншої власності 127 85
Загалом 32585 6745

Основні поселення волості:

  • Хойно — колишнє власницьке село при річці Струмені, 383 особи, 45 дворів, волосне правління, православна церква, школа, винокурний завод.
  • Велятичі — колишнє власницьке село при річці Струмені, 110 осіб, 16 дворів, православна церква.
  • Житновичі — колишнє власницьке село, 325 осіб, 33 двори, православна церква, каплиця.
  • Местковичі — колишнє власницьке село при річці Струмені, 156 осіб, 15 дворів, православна церква.
  • Невель — колишнє власницьке село при річці Стохід, 417 осіб, 45 дворів, православна церква.
  • Семиховичі — колишнє власницьке село, 179 особи, 16 дворів, православна церква, каплиця.

Інші поселення:

У складі Польщі

Гміна Хойно
1921—1939
Воєводство Поліське
Повіт Пінський, Столінський
Адмінцентр гміни Хойно
Тип гміни Сільська
Населення (1921)
 • населення
 • густота населення
6682

Після окупації поляками Полісся волость називали ґміна Хойно і включили до Пінського повіту Поліського воєводства Польської республіки. Центром ґміни було село Хойно.

Джерела

  • рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
  • Книжки «Волости и важнейшие селения...».

Примітки

  1. ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.


Адміністративно-територіальний поділ Російської імперії Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.