Новогрудський повіт

Новогрудський повіт
Герб повіту
Губернія	Мінська губернія
Центр	Новогрудок
Створений	1507
Скасований	1920
Площа	5,2 тис. км²
Населення	247 320 осіб (1897)

Новогрудський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця Великого князівства Литовського у 1507—1795 роках, а потім з тою ж назвою у складі Російської імперії в Слонімському намісництві, Литовській, Гродненській та Мінській губерніях, що існувала у 1795–1920 роках. Центр — місто Новогрудок.

Адміністративний поділ

1913 року в повіті було 23 волості: Вселюбська, Городейська (центр — с. Гірська Городея), Городечанська, Городищевська, Даревська (центр — с. Литва), Єремицька, Жуховицька, Корелицька, Кошелевська, Кривошинська, Любчанська, Мирська, Негневицька, Новомиська, Островська, Почаповська, Райчанська, Сновська, Стволовицька, Циринська, Черниховська (центр — с. Вольна), Щорсовська, Ястребинська (центр — с. Малоховці) та міста Новогрудок із передмістями Антоновіль, Кладки, Пересіка, Скридлово, Фортунки[1].

Історія

Новогрудський повіт у складі Слонімської губернії Російської імперії був створений 1793 року після 3-го розділу Речі Посполитої. 1797 віднесений до Литовської губернії, 1801 — до Гродненської, 1843 — до Мінської. 1920 року відійшов до Польщі.

Населення

За даними перепису 1897 року в повіті проживало 247,3 тис. чол. В тому числі білоруси — 83,7 %; євреї — 12,3 %; поляки — 1,7 %; росіяни — 1,6 %. У повітовому місті Новогрудку проживало 7887 чол.[2]

Примітки

1. Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. — Кіевъ : Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913.
2. Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних показників. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 13 серпня 2012.