Підводні човни типу «Стерджен» — 37 багатоцільових атомних підводних човнівВМС США, і ще окремо два експериментальні на базі цього типу. Вони складали основу підводного флоту США в часи Холодної війни. Їх наступниками були човни типів «Лос-Анджелес», «Сівульф», «Вірджинія».
Конструкція
Човни цього типу були продовженням вдосконалення човнів типу «Трешер/Перміт». Найбільша відмінність була у збільшені розмірів корпусу човнів, що дозволило встановлення розвідувального обладнання. Передні вертикальні рулі, встановлені на рубці, могли повертатися на 90 градусів, що дозволило човнам проламувати при спливанні тонкий лід. Ззовні корпус був покритим напівдюймовим (13 мм) шаром гуми.[1][2]
Тонкий корпус носової частини човна, там де був великий гідролокатор, був виготовлений з склопластику. Хоча на практиці більше користувалися буксированим гідролокатором, котрий був більш чутливим і на котрий менше впливали шуми самого човна.
Човни типу використовувалися і як експериментальні для випробовування певного обладнання й систем. А вісім човнів для спеціального призначення. Човен цього типу «Нарвал» переобладнувався для випробовування малошумної енергетичної установки, але вони не були успішними, бо понижували безпечність човна.
Човен «Гленард Ліпскомб» був переобладнаний для випробування великого електродвигуна на валу гвинта, замість прямого обертання від парових турбін, також з метою пониження шумів. Але ККД був надто низьким.
На човен «Паффер» випробовувалися нові системи електричного живлення і кондиціонування, котрі вирішили проблеми внутрішніх шумів і котрими були оснащені й усі інші човни типу.
На човні «Батфіш» випробувалася спеціальна обробка корпусу для зниження рівня шумів.
На човні «Парч» була збільшена довжина корпусу на 100 фунтів (30 м), котра досягла після цього 122 метрів, аби розмістити барокамеру для надмалого підводного апарату (DDS). І потім цей човен залучався до таємних розвідувальних операцій у водах СРСР.
Представники
Човни типу будувалися у двох серіях, з «коротким» корпусом і з «довгим» корпусом.