Підводні човни типу «Джордж Вашингтон»

Підводні човни типу «Джордж Вашингтон»
George Washington class
Спуск на воду 1959—1961 рр (5 човнів)
Виведений зі складу флоту 1981—1985 рр
Проєкт
Тип ПЧ Підводний човен атомний з балістичними ракетами
Класифікація НАТО USS George Washington (SSBN-598)
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 20 вузлів (39 км/год)
Швидкість (підводна) 25 вузлів (48 км/год)
Робоча глибина занурення 220 м
Гранична глибина занурення 300 м
Автономність плавання 70 діб
Екіпаж 120 осіб
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 116,3 м
Ширина корпусу найб. 9,9м
Середня осадка (по КВЛ) 6,7 м
Водотоннажність надводна 16764 т
Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння 		6 носових ТА калібру 533 мм (18 торпед Mark 16 mod. 6 або Mark 37)
Ракетне озброєння 16 шахтні ПУ РБ «Поларіс А1» і «Поларіс А-3»

Підводні човни типу «Джордж Вашингтон» — серія з п'яти атомних підводних човнів з балістичними ракетами ВМС США. Перший в світовій історії проєкт ПЧАРБ. Передавалися флоту у 1960—1961 рр.

Історія

За основу був взятий проєкт атомного торпедного човна «Скіпджек». В корпус цього ПЧ за рубкою був вставлений 40-ка метровий відсік де і розмістили 16 пускових ракетних шахт. Також був збільшений другий відсік для забезпечення розміщення необхідного обладнання для запуску балістичних ракет.

Конструкція

Човен «Теодор Рузвельт» на заводському стапелі

Конструкція півтора корпусна, класична для американського підводного флоту. Вперше там був встановлений гіроскопічний заспокоювач качки, котрий знизив у 5 разів амплітуду качань на глибинах до 50 м що підвищило влучність стрільби. Загальне компонування човнів «Джорж Вашингтон» з вертикальними шахтами за рубкою, посередині човна стала класичною для усіх човнів цього класу, окрім радянської «Акули» і то тільки в розміщення рубки..

Корпус

Енергетичне обладнання

На човні, разом з ядерним реактором, був встановлений допоміжний дизель генератор, котрий використовувався у випадку аварії ГЕУ (головної електричної установки) і забезпечував рух човна з швидкістю 5 вузлів.

Озброєння

Запуск ракети Поларіс-А3 з човна «Роберт Е. Лі»

Пуски ракет можна було проводити з глибин до 25 м при швидкості не більше 5 вузлів (9 км/год) і «послідовно», тобто через значний проміжок часу. Перша ракета могла стартувати через 15 хв після отримання відповідного наказу. Ракета викидалася з шахти стиснутим повітрям, після чого вмикався стартовий двигун першої ступеня ракети. Спочатку човен був озброєний ракетами Polaris A-1, а в 1964—1967 роках вони були замінені на ракети Polaris A-3 (довжина корпусу 8 м). Окрім ракет човен був оснащений 6-ма торпедними апаратами з боєкомплектом у 18 торпед Mark 16 mod 6 або Mark 37.

Експлуатація

Човен «Джордж Вашінгтон» в морі

По причині відносно малої дальності польоту ракети балістичних ракет Поларіс і їх направленості на СРСР тим човнам доводилося нести службу в Північній Атлантиці і в Середземному морі. Усі п'ять човнів проєкту увійшли в склад 14-ескадри підводних човнів Атлантичного флоту. В 1960 році з урядом Великої Британії була укладена угода про будівництво в бухті Холі-Лох комплексу споруд для обслуговування американських ПЧАРБ.

Сучасний статус і перспективи

Усі човни виведені з експлуатації у 1981—1985 роках

Оцінка проєкту

Маючи суттєві недоліки ПЧАРБ цього проєкту майже в усіх показниках переважали радянські підводні човни з балістичними ракетами у 60-ті роки.

Представники

Див. також