ПЧА типу «Свіфтшюр»
|
Swiftsure class
|
|
|
Під прапором
|
Велика Британія
|
Спуск на воду
|
1969—1981 рр (6 човнів)
|
Виведений зі складу флоту
|
1992—2010 рр
|
Проєкт
|
Тип ПЧ
|
Підводні човни атомні багатоцільові (ПЧА)
|
Розробник проєкту
|
Vickers Shipbuilding and Engineering (VSEL)
|
Класифікація НАТО
|
SSN Swifsure
|
Основні характеристики
|
Швидкість (надводна)
|
20 вузлів (37 км/год)
|
Швидкість (підводна)
|
30 вузлів (57 км/год)
|
Робоча глибина занурення
|
210 м
|
Гранична глибина занурення
|
300 м
|
Автономність плавання
|
обмежена лише запасами їжі
|
Екіпаж
|
116 осіб (13 офіцерів)
|
Розміри
|
Довжина найбільша (по КВЛ)
|
82,9 м
|
Ширина корпусу найб.
|
9,8 м
|
Середня осадка (по КВЛ)
|
8,5 м
|
Водотоннажність надводна
|
4000 -4400 т.
|
Озброєння
|
Торпедно- мінне озброєння
|
Носові: 5 ТА калібру 533-мм типу «Tigerfish» (20 торпед Mk8, Mk24 або 64 міни Mk5, Mk6
|
Ракетне озброєння
|
6 крилатих ракет UGM-84B «Саб Гарпун»
|
Зображення на Вікісховищі |
---|
«Свіфтшюр» (англ. Swiftsure-class) — тип ПЧА багатоцільового ВМС Великої Британії. Було побудовано і передано флоту човни. Був продовженням розвитку типу «Веліант» і типу «Черчилль», але відрізнялися від них істотно переробленою конструкцією корпусу. З 1969 по 1981 рік на верфях фірми Vickers Shipbuilding and Engineering було побудовано 6 підводних човнів типу «Свіфтшюр».
Історія
Конструкція
Озброєння
Енергетичне обладнання
Радіоелектронне і гідроакустичне обладнання
Базування
Експлуатація
Бойове використання
Інциденти
- Наприкінці 1981 року у водах Арктики «Скептр» зіткнувся з невідомим радянським підводним човном, втративши акустичний контакт з ним за півгодини до зіткнення[1].
- 26 травня 2008 рік а в Червоному морі відбулося зіткнення «Сюперб» зі скелями, ніхто з 112 членів екіпажа не постраждав. Було пошкоджено оснащення сонара . На момент зіткнення термін служби підводного човна склав близько 32 років.[2]
Сучасний статус
У 1990-х — початку 2000-х років усі човни, котрі залишилися на флоті, цього типу пройшли ряд модернізацій, однак у зв'язку з виробленням ресурсу і заміною більш сучасними типами «Трафальгар» і «Астьют», в 2000-і роки вони стали поступово зніматися з озброєння.
Станом на початок 2011 року, на флоті не залишилося човнів цього типу[3].
Оцінка проєкту
Представники
Див. також
Примітки
Література
- А. Е. Тарас Атомный подводный флот 1955—2005. — М.: АСТ, Мн.: Харвест, 2006. — 216 с. — ISBN 985-13-8436-4
- All the World's Fighting Ships 1947—1995 — Conway Maritime Press, 1996. ISBN 1-55750-132-7
- {S.Saunders Jane's Fighting Ships 2004—2005. Лондон, Jane's Information Group Ltd, 2005. ISBN 0-7106-2623-1
- All the World's Fighting Ships 1947—1995. Лондон, Conway Maritime Press, 1996. ISBN1-55750-132-7
Посилання