Психогенетика

Психогенетика (грец. рѕусһе — душа і грец. genesis — походження; англ. behavioral genetics) — наука про спадковість і мінливість психічних і психофізіологічних властивостей, що виникла на стику психології і генетики[1][2]. У західній літературі частіше застосовується термін «генетика поведінки» (behavioral genetics)[3].

Предметом психогенетики є взаємодія спадковості та середовища у формуванні міжіндивідуальної варіативності психологічних властивостей людини (когнітивних і рухових функцій, темперамента). Останніми роками активно розвиваються такі галузі психогенетики, як генетична психофізіологія, що досліджує спадкові й середовищні детермінанти біоелектричної активності мозку, генетика індивідуального розвитку[4], а також геноміка поведінки, яка вивчає вплив генетичних ефектів на поведінку і різні види психопатологій[2].

Предмет психогенетики

Психогенетикою вивчаються в першу чергу ті психічні та психофізичні властивості людини, які можуть бути достовірно оцінені та вивчені. Зокрема, предметом дослідження часто стає спадковість і мінливість:

  • девіантних форм поведінки;
  • психічних хвороб;
  • типів темпераменту;
  • типів мозкових ритмів[2].

Методи психогенетики

Так називають методи, що дозволяють визначити вплив спадкових факторів і середовища на формування тих чи інших психічних особливостей людини. Основними методами психогенетики є: популяційний, генеалогічний метод прийомних дітей і метод близнюків.

  • Метод близнюків є одним з найінформативніших.

Він заснований на тому, що монозиготні (однояйцеві) близнюки мають ідентичний генотип, дизиготні (двояйцеві) — неідентичний. При цьому члени близнюкових пар будь-якого типу повинні мати подібне середовище виховання, тоді більша внутрішньопарна схожість монозиготних близнюків у порівнянні з дизиготними може свідчити про наявність спадкових впливів на мінливість досліджуваної ознаки. Істотне обмеження цього методу полягає в тому, що схожість власне психологічних ознак монозиготних близнюків може мати і негенетичне походження.

  • Генеалогічний метод — дослідження подібності між родичами в різних поколіннях.

Для цього необхідне точне знання ряду ознак прямих родичів по материнській і батьківській лініях і охоплення якомога більш широкого кола кровних родичів. Можливе також використання даних щодо достатнього числа різних сімей, що дозволяє виявити схожість родоводів. Цей метод застосовується головним чином у медичній генетиці та антропології. Однак подібність поколінь за психологічними ознаками може пояснюватися не тільки генетичною їх передачею, але й соціальною спадковістю.

  • Популяційний метод дозволяє вивчати поширення окремих генів або хромосомних аномалій у людських популяціях.

Для аналізу генетичної структури популяції необхідно обстежити велику групу осіб, яка повинна бути репрезентативною, тобто такою, що дозволяє судити про популяцію в цілому. Цей метод також більш інформативний при вивченні різних форм спадкової патології.

  • Аналіз наслідуваності нормальних психологічних ознак — даний метод, використаний ізольовано від інших методів психогенетики, надійних відомостей не дає, бо відмінності між популяціями у розподілі тієї чи іншої психологічної особливості можуть викликатися соціальними причинами, звичаями тощо.
  • Метод прийомних дітей — зіставлення подібності з якою-небудь психологічного ознакою між дитиною та її біологічними батьками, з одного боку, дитиною і її прийомними батьками — з іншого.

Методи припускають обов'язкову статистичну обробку, специфічну для кожного методу. Найінформативніші способи математичного аналізу, які вимагають одночасного використання принаймні двох перших методів.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Трубників В. І. Психогенетика. Юніта 1. — М.: Сучасний Гуманітарний Університет, 2000. — 71 с.
  2. ↑ а б в Психогенетика: Навчальний посібник. Александров А. А. — СПб Пітер, 2007. — 192 с.: іл. — (Серія «Навчальний посібник») ISBN 5-94723-662-1
  3. ↑ Равич-Щербо В. В., Марютина Т. М., Григоренко Е. Л. Під ред. В. В. Равич-Щербо Психогентика. Підручник. — М: Аспект Прес, 2000. — 447 с. — ISBN 5-7567-0232-6 http://www.pedlib.ru/Books/1/0187/1_0187-1.shtml [Архівовано 2010-11-27 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Психогенетика[недоступне посилання з квітня 2019] // Кондаков В. Психологічний словник, 2000 р.

Джерела

  • Генплан. Як ДНК робить нас тими, ким ми є (Blueprint. How DNA Makes Us Who We Are). Роберт Пломін.- 2019.- 320 с. ISBN 978-966-948-194-8
  • Психогенетика І.М.Маруненко та інш..- 302 с.
  • (рос.)Психогенетика. Підручник для вузів. Малих С. Б., Єгорова М. С., Мєшкова Т. А. — Спб.: Пітер, 2008, т. 1. 406 с., т. 2. 336 с.
  • (рос.)Психогенетика: Навчальний посібник. Александров А. А. — СПб Пітер, 2007. — 192 с.: іл. — (Серія «Навчальний посібник») ISBN 5-94723-662-1
  • (рос.)Методи психогенетики: навч. посібник для вузів. Панкратова А. А. — М.: Солітон, 2006.
  • (рос.)Особливості навчальної діяльності близнюків: навч. посібник для вузів. Зирянова Н. М. — М.: Солітон, 2006.
  • (рос.)Близнюки: навч. посібник для вузів. Зирянова Н. М. — М.: Солітон, 2006.
  • (рос.)Психогенетика: теорія, методологія, експеримент. Малих С. Б. — М.:Епідавр, 2004. — 414 с.
  • (рос.)Генотип. Середовище. Розвиток: монографія. Єгорова М. С., Зирянова Н. М., Паршикова О. В., П'янкова С. Д., Чорткова Ю. Д. — М.:ОГИ, 2004.
  • (рос.)Психологічні нариси про близнюків. Семенов В. В., Кочубей Б. В., Єгорова М. С., Зирянова Н. М., П'янкова С. Д. — М.: Питання психології, 2003.
  • (рос.)Психогенетика. Підручник. І. В. Равич-Щербо, Т. М. Марютина, Е. Л. Григоренко. Під ред. В. В. Равич-Щербо — М.; Аспект Прес, 2000. — 447 с.
  • Широчин Валерій Павлович. Слово про інтелект. Концептуальні основи системної психології. — К. : Століття, 1999. — 304 с. — 500 прим. — ISBN 966-7140-11-3.

Посилання