Позитивна психологія

Позити́вна психоло́гія — галузь психології, яка займається дослідженням позитивних аспектів психіки людини. На відміну від орієнтації класичної науки на психологічні проблеми та патології, основними темами досліджень галузі є щастя, оптимізм, потік, довіра, прощення та солідарність. Ця галузь досліджень намагається зробити досвід життя людини більш задовільним та розкрити природні здатності.

Починаючи з середини 1990х рр. було продемонстровано, що різні системи мозку відповідають за щастя та нещастя. Базуючись на цьому Мартін Селігман[1], президент Американської психологічної асоціації, заснував позитивну психологію як галузь академічної науки. Ідейним попередником цього напрямку був представник гуманістичної психології Абрахам Маслоу. Серед сучасних дослідників в цій галузі є Мартін Е. П. Селіґмен, Ед Дінер, Михай Чиксентмихайї, Чарльз Снайдер, Альберт Бандура, Деніел Гільберт та Джонатан Гайдт.

Дослідження в позитивній психології реалізуються в трьох суміжних напрямках,[1] які стосуються створення приємного, доброго та змістовного життя людини.

Значення позитивних емоцій

Згідно з науковими дослідженнями останніх років, позитивні емоції роблять сприйняття світу людиною більш відкритим і дозволяють досліджувати та знаходити нові рішення проблем. Крім того, позитивні емоції роблять людину більш дружньою, а зі збільшенням кількості друзів людина одержує кращі шанси еволюційного виживання.[2]

Класифікація позитивних рис

Важливим напрямком позитивної психології є наукове визначення та вимірювання позитивних рис людини. Виданий в 2004 р. довідник «Сильні риси характеру та чесноти: довідник та класифікація»[3] поділяє позитивні риси людини так:

Див. також

Примітки

  1. а б Seligman, Martin E.P. (2002). Authentic Happiness: Using the New Positive Psychology to Realize Your Potential for Lasting Fulfillment.. New York: Simon and Schuster, 275. ISBN 0-7432-2297-0.
  2. Fredrickson, B. L. (2003). The value of positive emotions. American Scientist, 91, 330–335. Архів оригіналу за 12 лютого 2017. Процитовано 29 січня 2010.
  3. Peterson, Christopher; Seligman, Martin E. P.: Character strengths and virtues: A handbook and classification, Oxford University Press 2004. ISBN 0-19-516701-5.

Література

Посилання