Новохоперський повіт

Новохоперський повіт
Герб повіту
Губернія	Воронезька губернія
Центр	Новохоперськ
Створений	1779
Скасований	1928
Площа	5418,7 (1897)
Населення	309 965 осіб (1897)
Густота	57.2 осіб / верст²
Наступники	Новохоперський район

Новохоперський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця в складі Саратовського намісництва, Саратовської губернії й Воронезької губернії, що існувала у 1779–1928 роках. Повітове місто — Новохоперськ.

Географічне положення

Повіт розташовувався у східній частині Воронезької губернії, межував на півночі з Тамбовською губернією, на сході — з Саратовською губернією, на півдні — Областю Війська Донського.

Площа повіту 1897 року становила 5 418,7[1] верст² (6 167 км²), 1926 року — 6 117[2] км².

Населення

За даними перепису 1897 року в повіті мешкало 309 965 осіб (95 317 чоловіків та 97 119 — жінок)[1]. За національним складом: росіяни — 84,6%, українці — 15,2%. У повітовому місті Новохоперськ мешкало 5945 осіб.

За підсумками всесоюзного перепису населення 1926 року населення повіту склало 264 620 осіб[2], з них міське — 7437 осіб.

Історія

Повіт утворено 1779 року у складі Саратовського намісництва. 1796 року намісництво перетворено на Саратовську губернію.

1802 року повіт передано до складу Воронезької губернії.

1928 губернія скасована, територія повіту увійшла переважно до складу Новохоперського району Борисоглебського округу Центрально-Чорноземної області.

Склад

Станом на 1880 рік налічував 95 сільських громад, 106 поселень у 14 волостях. Населення — 148 308 осіб (72 396 чоловічої статі та 75 912 — жіночої), 21 633 дворових господарств[3].

Земля повіту

	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	309 562	223 858
Приватної власності	160 976	55 574
Надільної власності	38 052	10 137
Казенної власності	3463	3119
Іншої власності	2975	2525
Загалом	515 028	294 713

Адміністративний поділ

На 1913 рік повіт поділявся на 18 волостей[4]:

Алферовська, Бурляєвська, Верхнє-Корочанська, Єланська, Калмицька, Краснянська,

Макаровська, Макашевська, Нижнє-Корочанська, Новогольська, Пєсковська, Пиховська,

Рождественська, Синявська, Танцирейська, Троїцька, Тюковська, Ярковська.

Джерела

• рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
• (рос.) Довідка про зміну адміністративно-територіального поділу Воронезької області

Примітки

1. (рос.) Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних показників
2. Всесоюзний перепис населення 1926 р. Архів оригіналу за 2 березня 2012. Процитовано 3 травня 2014.
3. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
4. (рос. дореф.) Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. — Кіевъ : Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913.

Шаблон:Повіти Саратовської губернії