uk %D0%A6%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE-%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%B0 %D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C

	Центрально-Чорноземна область
Дата створення / заснування	14 травня 1928
Країна	СРСР
Столиця	Воронеж
Адміністративна одиниця	РРФСР
Керівник виконавчої влади	Варейкіс Йосип Михайлович
Кількість населення	11 878 100 осіб
Спільний кордон із	Середньоволзький крайd
На заміну	Орловська губернія, Воронезька губернія і Курська губернія
Час/дата припинення існування	13 червня 1934
Площа	192 995 км²
	Центрально-Чорноземна область у Вікісховищі

51°40′00″ пн. ш. 39°13′00″ сх. д. / 51.66666667° пн. ш. 39.21666667° сх. д. / 51.66666667; 39.21666667

Центрально-Чорноземна область (рос. Центрально-Чернозёмная область) — у 1928—1934 роках область (адміністративно-муніципальна одиниця першого рівня) Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки^[1]. Адміністративний центр — Воронеж. Створена 14 травня 1928 року. Розташовувалася у центрі Європейської частини СРСР. Її часто називають Центрально-Чорноземним регіоном. Ліквідована 13 червня 1934 року. Нині територія розділена між Воронезькою, Орловською, Курською, Бєлгородською, Липецькою та Тамбовською областями, а також незначною частиною Пензенської області.

Історія

Створена 14 травня 1928 Всеросійським центральним виконавчим комітетом. Територія області утворена шляхом об'єднання чотирьох губерній — Воронезької, Курської, Орловської та Тамбовської.^[1]

16 липня 1928 Всеросійський центральний виконавчий комітет видав указ про поділ Центрально-Чорноземної області на одинадцять адміністративних районів (округів)^[1]:

Бєлгородський округ (адміністративний центр — Бєлгород);
Борисоглєбський округ (Борисоглєбськ);
Козловський округ (Козлов);
Курський округ (Курськ);
Льговський округ (Льгов);
Орловський округ (Орел);
Острогозький округ (Острогозьк);
Розсошанський округ (Розсош);
Тамбовський округ (Тамбов);
Воронезький округ (Воронеж);
Єлецький округ (Єлець).

30 липня 1928 округи були додатково поділені на райони.

У 1929 році з міста Воронеж утворено спеціальну адміністративну одиницю, підпорядковану області, а Воронезький округ скасовано та розділено на Старооскольський та Усманський округи. 23 липня 1930 року округи скасовані, а райони стали безпосередньо підпорядковані обласній владі. Кількість районів значно скорочувалося.

Постановою Центрально-Чорноземного обласного виконавчого комітету від 20 серпня 1930 року місто Бєлгород, Борисоглєбськ, Єлець, Козлов, Курськ, Липецьк, Моршанськ, Орел, Тамбов виділені у самостійні адміністративно-господарські одиниці з підпорядкуванням безпосередньо Центрально-Чорноземному облвиконкому.

13 червня 1934 року Указом Всеросійського центрального виконавчого комітету область скасована. Її територія поділена між новоствореними Воронезькою та Курською областями.^[2]

Примітки

↑ ^а ^б ^в ru:История административно-территориального деления Воронежского края. 3. От Центрально-Черноземной области - к Воронежской (Russian) . Архивная служба Воронежской области. Архів оригіналу за 2 лютого 2012. Процитовано 21 квітня 2012. [Архівовано 2012-02-02 у Wayback Machine.]
↑ Розділити Центрально-Чорноземну область на дві області. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 червня 2020.

Посилання

[voronezh-1] а ^б ^в ru:История административно-территориального деления Воронежского края. 3. От Центрально-Черноземной области - к Воронежской (Russian) . Архивная служба Воронежской области. Архів оригіналу за 2 лютого 2012. Процитовано 21 квітня 2012. [Архівовано 2012-02-02 у Wayback Machine.]

[2] Розділити Центрально-Чорноземну область на дві області. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 червня 2020.

[1]

[2]