Нижній Карачан

село Нижній Карачан
Нижний Карачан
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Воронезька область
Муніципальний район	Грибановський район
Поселення	Нижньокарачанське сільське поселення
Код ЗКАТУ:	20213848001
Код ЗКТМО:	20613448101
Основні дані
Населення	1908 (2010)[1]
Поштовий індекс	397204
Телефонний код	+7 47348
Географічні координати:	51°20′55″ пн. ш. 41°46′24″ сх. д.
Часовий пояс	MSK (UTC+3)
Мапа
Нижній Карачан Нижній Карачан

Нижній Карачан (рос. Нижний Карачан) — село у Грибановському районі Воронезької області Російської Федерації.

Населення становить 1908 осіб (2010)[1]. Входить до складу муніципального утворення Нижньокарачанське сільське поселення.

Історія

Населений пункт розташований у історичному регіоні Чорнозем'я.

За даними на 1859 рік у власницькій слободі Нижній Карачан (Жолнівка, Нижній Корочан, Жалнівка, Нижня Пятина) Новохоперського повіту Воронізької губернії мешкало 3273 особи (1407 чоловіків та 1866 жінок), налічувалось 370 дворів, діяла православна церква[2].

Станом на 1886 рік у слободі, центрі Нижньокорочанської волості Новохоперського повіту, населення становило 3316 осіб, налічувалось 553 двори, діяли православна церква, школа, лікарня, винокурний завод, 2 лавки, базари по суботах та 3 ярмарки на рік, відбувались базари по суботах та 3 ярмарки на рік[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6044 осіб (2960 чоловічої статі та 3084 — жіночої), з яких 6043 — православної віри[4].

За даними на 1900 рік населення зросло до 6049 осіб (3017 чоловічої статі та 3032 — жіночої), налічувалось 870 дворових господарств[5].

Від 1935 року належить до Грибановського району, спочатку в складі Центрально-Чорноземної області, а від 1934 року — Воронезької області.

Згідно із законом від 15 жовтня 2004 року входить до складу муніципального утворення Нижньокарачанське сільське поселення[6].

Населення

Чисельність населення

2010[7]
1908

Примітки

1. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населенных пунктов Воронежской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
2. рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 2138)
3. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-32. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
5. рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 4919)
6. Закон Воронежской области от 15 октября 2004 года № 63-ОЗ «Об установлении границ, наделении соответствующим статусом, определении административных центров отдельных муниципальных образований Воронежской области». Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 12 квітня 2020.
7. Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Воронежской области. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 29 січня 2014. (рос.)

Портал «Росія»   Портал «Географія»