Місце творення приголосного — точка, де між активним і пасивним артикулятором створюється перепона на шляху видихуваного повітря. Разом зі способом творення й фонацією надає приголосному його особливе звучання. Визначається за активним і пасивним артикулятором. Виділяють п'ять основних активних артикуляторів: губи (губні приголосні), рухлива передня частина язика (передньоязикові приголосні), тіло язика (дорсальні приголосні), корінь язика разом з надгортанником (радикальні приголосні) і гортань (гортанні приголосні). Ці артикулятори можуть діяти одночасно незалежно одне від одного, що називається коартикуляцією.
Назва
Місце творення приголосного (англ.place of articulation)
У деяких мовах є приголосні що мають одночасно два місця творення, вони називаються коартикульованими. Коли вони подвійно артикульовані, артикулятори повинні мати можливість рухатися незалежно, а тому може бути лише одне місце творення у кожній з таких категорій: губні, передньоязикові, дорсальні, радикальні. (Гортань керує фонацією, і інколи повітряним потоком, а тому не вважається артикулятором.)
Частіше другорядна артикуляція має апроксимантну природу, тоді артикуляції можуть бути подібними, наприклад можливі огублені губні й под.
Подвійно артикульовані зімкнення: зімкнення, що утворюються одночасно з іншим, наприклад губно-м'якопіднебінний [k͡p], що зустрічається в Західній і Центральній Африці.
Ця таблиця містить фонетичні символи МФА, які деякі браузери можуть неправильно зображати. Якщо символи в парі, справа розміщується дзвінкий приголосний.