|
Крошня
Кро́шня — історична місцевість, житловий масив, що розташований на території Житомира, на північ від його історичної частини, до 1971 року — селище міського типу. ІсторіяНа берегах річки Крошенки здавна проживали люди. Так, у 1982—2008 роках О. О. Тарабукіним виявлена система поселень скіфського періоду ранньої залізної доби (VIII—III століття до н. е.) та XII—XIII століття. Перша документальна згадка знаходиться у третій книзі записів «Литовської метрики». Це документи 1440—1498 років:
У травні 1506 року село Крошня (пол. Kroszna, Krosznia, Kroszenka) віддане у володіння зем'янину Івашку Вороничу (пол. Iwaszko Woronicz starszy)[2] польським королем Олександром. Пізніше ці землі успадковує його онук Грицько (пол. Grzegorz) Ворона[3]. Також місцевість згадується 1540 року у скарзі зем'ян Житомирського повіту Вороничів на старосту села Федора Корецького, який не дозволяв ловити дичину в околицях села. 1552 року населення Крошні становило 7 осіб. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, належало до житомирської єзуїтської місії, налічувало 40 дворів[4]. У складі Російської імперіїНа плані Житомира, датованому 1812 роком, «сельцо Крошня» показане на перетині дороги на Овруч з річкою Крошенкою. З міграцією на Волинь чехів і поселенням частини з них біля села Крошня у 1870-х роках виникла Крошня-Чеська. Тоді ж стара Крошня стала називатися Крошнею-Українською. Станом на 1860 рік Крошня належала родині Кулишевських. Близько 1874 року поблизу Крошні поселились переселенці з Моравії, чехи-колоністи, які переважно займались хмелярством. Згодом в орендованому приміщенні відкрили власну школу. 9 березня 1889 року відкрито чесько-православну церковно-парафіяльну школу. Першим вчителем якої став Кудімов Д. Р. При школі освячена церква святих В'ячеслава та Людмили. У 1906 році у населених пунктах Левківської волості Житомирського повіту Волинської губерніїроці у Крошні-селянській (Українській) налічувалось 96 дворів, де проживало 429 осіб. У Крошні-Чеській — 102 двори, 654 чоловіки, на фермі Крошенка — 2 двори, 10 чоловік[5].  У 1907—1908 роках побудовано костел святого Вацлава. Землі під будівництво виділив дворянин Волинської губернії Аршеневський Андрій Олександрович[6]. На початку XX століття на землях (983 десятин) Аршенєвського А. О.[7], неподалік маєтку відкрилась православна церква. Її було закладено 1912 року на честь Господа Ісуса Сладчайшого (нині Покрови Пресвятої Богородиці)[джерело?]. Поруч побудована вже двоповерхова цегляна будівля двокласної церковно-парафіяльної школи при будівництві якої використано цеглу з Крошенського заводу. 1912 року відкрився пивоварний завод «Волинь», що належав Ігнатію Йосиповичу Альбрехту[8]. При ньому розміщувався трактир. Працював цегельний завод родини Аршенєвського (не зберігся, в районі сучасних вулиці Богдана Хмельницького та провулку Лугового) та два млини — Володимира Генфеля та паровий Аршенєвського (орендував Г. М. Радинер). Окрім того, на Крошні розміщувалось, 6 бакалійних та 1 ковбасна лавка. У складі УРСРУ 1923 році Крошня-Українська налічувалось 118 дворів та 880 осіб, Крошня-Чеська — 340 дворів та 1733 осіб. У жовтні 1928 року на території пивзаводу відкрилась садово-городня професійна школа. У 1930 році вона переїхала до колишнього маєтку графа Аршенєвського та отримала нову назву — «Крошенський садово-городній технікум» (нині — Житомирський агротехколедж)[9]. Будівлі пивзаводу були переспеціалізовані під «Житомирський консервний завод», а хмелесушарка — під управління колгоспу імені Калініна. У середині XX століття північніше Крошні-Української сформувалося поселення за залізницею Житомир — Новоград-Волинський I, яке отримало назву — Нова Крошня. У 1946 році Крошню-Українську перейменувано на Крошню, а Крошню-Чеську — на Крошню Другу. У 1958 році усі три Крошні були об'єднані в один населений пункт — селище міського типу Крошня. У 1971 році смт Крошня увійшло до складу міста Житомир. Сталінські репрессіїЗа даними історика Мечислава Борака (чеськ. — Mečislav Borák) 28 вересня 1938 року було розстріляно 77 чехів. Їхні свідоцтва про смерть були фальсифіковані, тому навіть рідні не знали про справжню долю жертв[10]. Неподалік старого кладовища, біля ставка, у Братській могилі поховано 14 воїнів (13 воїнів 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії, що загинули в боях за Житомир 14 листопада 1943 року та один воїн 304-ї стрілецької дивізії, що загинув наприкінці грудня 1943 року (нині — вул. Северина Наливайка, 29). У 1955 році на могилі встановлена триметрова монументальна скульптура воїна, а 1988 року вона була замінена на скульптурний портрет п'яти воїнів (архітектор Васильченко К. М., скульптор Бірюк П. М.). Під час визвольних боїв за місто у 1943 році у приміщенні сільськогосподарського технікуму розміщувався пересувний шпиталь. Померлого від тяжких ран Ларина М. В. поховано на Учнівській алеї, у 1961 році на могилі встановлено гранітний обеліск. Культові споруди
СучасністьКрошня — житловий мікрорайон з добре розвиненою інфраструктурою. Серед закладів освіти — філія УДФСУ, Житомирський агротехнічний коледж, ЗОШ № 16, № 28, ПТУ № 5, два ДНЗ та ЦРД.[11] У будівлі колишньої парафіяльної школи, що збереглася, працює Міжшкільний навчально-виробничий комбінат.[12] У приміщенні колишнього пивзаводу відкрито кафе «Альбрехт». У 2016 році на берегах Крошенки закладено Крошенський парк відпочинку.[13] Продовжується забудова багатоповерхівками, а також котеджного масиву. Примітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
