|
Заріччя (Надвірнянський район)
Зарі́ччя — село Делятинської селищної громади Надвірнянського району Івано-Франківської області. РозташуванняСело розташоване в покутському передгір’ї[1] на віддалі 14 км від міста Надвірна, від залізничної станції Делятин — 5 км. На сході Заріччя межує з селом Білі Ослави, а на півдні з горами Маливо (848 м) та Яворова (1001 м). Село розташоване на рівнині довжиною 8 км, шириною – від 1 до 4 км. Через село проходить автодорога Івано-Франківськ — Яблунів. Село розкинулось на 4 км вздовж правого берега р. Прут. На струмку Ясиновець, правий доплив Прута, розташований мальовничий Зарічанський водоспад (2 м). ІсторіяНа території Заріччя виявлено поховання бронзової доби. Згадується 4 березня 1463 року в книгах галицького суду[2]. Пізніше згадується в історичних джерелах другої половини XVIII століття. Як і всі інші покутські села, Заріччя страждало через набіги татар. У 1645-1650 роках Делятинщина постраждала від війни між братами Белзецькими. Міжвоєнний періодУ міжвоєнний період в Заріччі був споживчий кооператив, який був філією Делятинської кооперативи. Ця кооперативна філія на той час мала в селі свій власний млин. У 3аріччі існувала парафіяльна дерев'яна церква, яка була побудована в 1909, проте спалена у 1916-му році. Тож від того часу, аж до половини 30-их років XX ст., в селі існувала богословська каплиця, яка була посвячена в 1922 р. На той час у Заріччі було чотири придорожніх каплички. У 1930-х роках парохом у селі був о. крилошанин Антоній Дмитраш, містодекан, совітник Єпископської Консисторії.[3] У 1930-х роках у Заріччі працювала систематична 4-класова утраквістична школа. Друга світова війна17 січня 1940 року з Надвірнянського повіту було виділено Делятинський район, частиною якого було Заріччя над Прутом. 13 листопада 1940 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР ліквідовано Делятинський район і з його складу Зарічанська над Прутом сільська рада була приєднана до Яремчанського району. Після початку німецької окупації Польської Республіки в 1941 році була створена сільська ґміна Заріччя над Прутом, яка складалась зі скасованої ґміни Ослави Бяле та частин (не скасованих) ґмін Яремче (Луг) і Пнюв (Лоєва). Починаючи з 1943 року багато зарічанців вступило до лав УПА, щоб боротися як проти німецьких, так і проти радянських окупантів.  У серпні 1943 року рештки партизанського з'єднання Сидіра Ковпака після розгрому есесівським загоном у Ділятині проходили через Заріччя в напрямку села Білі Ослави. На квартирі жительки села А. М. Ковальчук містився штаб з'єднання. За селом в урочищі Ділок розгорівся запеклий бій, у якому загинув комісар з'єднання генерал-майор Семен Руднєв. Жителі села Д. В. Вацик, М. Й. Костицький, М. С. Гуменюк, І. Ю. Бойченюк були провідниками в ковпаківців. При проходження фронту в будинку сільської школи містився госпіталь, де після важкого поранення 31 серпня 1944 року помер Герой Радянського Союзу лейтенант Василь Горшков. На околиці села в урочищі Ділок на честь 50-річчя Радянської влади та 20-річчя Карпатського рейду Ковпака заклали Парк партизанської слави. 17 лютого 1944 року був вбитий волосний старшина Михайло Стельмащук, а гестапо, як покарання, 28 лютого розстріляло 24 невинних. Радянський періодПісля Другої світової війни село було колективізоване. Колгосп (а потім – радгосп) “Делятинський” мав 4419 га земельних угідь, млин і пилораму. Виробничим напрямоком був м’ясо-молочний, також було вирощування льону. У 1962 році через ліквідацію Яремчанського району, Заріччя стало частиною Богородчанського району,[4] але було передано до Надвірнянського району.[5] Незалежна УкраїнаУ період з 1989 року зарічанці активно включилися в національне відродження, що ширилося по всій Україні. У грудні 1989 року створено осередок Товариства української мови. Було відновлено символічну могилу героям України. Зарічанці висипали її на старому місці – на “Могилах” і освятили в травні 1990 року. Була проведена велика робота по увіковічненню пам’яті ОУН-УПА. У жовтні 1992 року встановлено і освячено хрест на місці бази-станиці УПА “Кернички”, а біля школи — пам’ятний знак, присвячений 50-річчю УПА. Іменем Павла Вацика (майора “Прута”) названо одну з вулиць села. У 2000 році було побудовано нове приміщення школи, яка було здійснене в основному за кошти Анни-Люби Яворської, громадянки Канади, уродженки Заріччя. 17 серпня 2017 року Заріччя разом з Делятином та селами Чорні Ослави та Чорний Потік утворили Делятинську селищну громаду.[6] 21 січня 2022 року в Заріччі відкрили спортивний об’єкт за участі голови Івано-Франківської ОДА Світлани Онищук, голови Івано-Франківської обласної ради Олександра Сича, народного депутата України Василя Вірастюка, представників громади та духовенства.[7][8] Російсько-українська війнаПісля початку російського вторгнення в Україну, 28 квітня 2022 року виконавчий комітет Делятинської селищної ради в рамках деросифікації та декомунізації в Україні ухвалив рішення про демонтаж пам’ятників-погрудь та пам’ятних знаків на території громади, у тому числі погруддя герою Радянського Союзу, комісару Семену Руднєву у Заріччі.[9] Погруддя діяча радянського партизанського руху Семена Руднєва біля будівлі Зарічанського старостинського округу демонтували 6 травня 2022 року.[10] Також вулицю Семена Руднєва перейменували на вулицю Степана Бандери.[11] 18 грудня 2022 року в районі села Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області загинув зарічанець Любомир Жовнірович.[12] Похорони відбулись у день Різдва Христового — 25 грудня, символічно, що після поховання в небі з'явились одразу дві веселки, перервавши дрібний дощ.[13] НаселенняСтаном на 1 січня 1939 в Заріччі проживало 3920 мешканців, з них 3790 українців греко-католиків, 80 поляків і 50 євреїв[14]. Населення Заріччя за даними перепису 2001 року становило 3997 осіб. МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[15]:
Соціальна інфраструктураУ селі є Зарічанський ліцей імені Володимира Яворського,[16] поштове відділення, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, бібліотека. Село повністю газифіковане, є вуличне освітлення. РелігіяНа території села зареєстрована Православна церква України «Святої Покрови», отець — Михайло Купчак, Українська греко-католицька церква, отець — Михайло Сметанюк та Українська Церква Християн Віри Євангельської України, пастор — Любомир Дідик. Відомі люди
Див. також
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.png)
Portal di Ensiklopedia Dunia
