|
Парище
Парище — село в Україні, у Надвірнянській міській громаді Надвірнянського району Івано-Франківської області. Населення становить 1748 осіб. НазваУ центрі села знаходилася реміснича майстерня. Село славилося добрими майстрами, які виготовляли міцні вози і коли вони гнули колеса до возів, то підіймалася густа пара, яку бачили жителі сусідніх сіл. При цьому ремісники вигукували: "Ще пари! Пари ще!". ГеографіяСело знаходиться за 15 км від районного центру та за 7,5 км від залізничної станції Лісна Тарновиця. Через село протікають річки Велесниця та Чорний і проходить автомагістраль Надвірна — Отинія. До складу колишньої сільради входило також село Лісна Велесниця.[1] ІсторіяВ історичних джерелах Парище вперше згадується в 1785 — 1788 роках. Однак, відомо, що у 1648 році політика польської шляхти викликала незадоволення у селян Парищ та навколишніх сіл і вони у складі загону Андрія Намісника брали участь у анифеодальній боротьбі. У результаті цього виникло переміщення населення у гірські райони краю. Після 1772 року сюди приходить австрійська влада. До 1848 року село належало поміщикові Рейхарду. У 1887р. була заснована читальня товариства «Просвіта», у якій нараховувався 131 учасник. У часи Першої світової війни жителі села вступають до лав Українських Січових Стрільців (Олекса Батир, 1893р.н)[2] Протягом 1918 - 1939 років в Парище відновила свою діяльність "Просвіта", діяв "Сільський господар", "Луг". Із входженням до Польщі на західноукраїнських землях було створено утраквістичні (двомовні) школи. У Парище з 1924р. діяла трикласова статева школа. З метою збереження власної національної ідентичності протидіяв цьому процесу о. Йосиф Кучинський (1833 – 1924), родом зі Стрия. З 1853 року проживав у селі. У 1939 році з приходом радянської окупаційної владиприпинили свою діяльність "Просвіта", діяв "Сільський господар", "Луг", а члнів родини ОУН було депортовано в Сибір. У 1945 році в парищенському лісі був бій стрільців УПА та КГБ, у якому загинуло 50 стрільців та 54 енкаведисти. З Парищ курінь Василь Андрусяк перейшов до "Чорного лісу". На території лісу діяв загін сотенного "Чорнота". Він знищив у битві за Лісну Велесницю 97 співробітників КГБ. Над річкою Ворона навпроти місцевого цвинтаря поховані мадярські солдати. Діти села Парище (та Лісної Велисниці — після 4 класу) навчаються у парищенському ліцеї. У селі є дитячий садок «Золотий ключик», будинок культури, бібліотека, лікарська амбулаторія. НаселенняРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року [3]
Релігія
Перша згадка про Храм Вознесіння Господнього датується кінцем XVIII століття. За переказами старожилів церква була збудована в зруб майстром Федором разом із синами з села Манява. Святиню будували з дерев, які вирубали в місцевому лісі, а сам Храм постав на пнях зрубаних дерев. У 1834 році постала потреба реставрації Храму: було встановлено нові дубові підвалини, які поставили на тесаний камінь. Також замінено покрівлю та встановлено нові хрести. За свідчення родини Мольдованів, їхній прадід, встановлюючи Хрест, побачив цифру 1777р., що також вважається датою заснування Храму. В 1854 році на церковному подвір’ї звели нову дерев’яну резиденцію, викопали криницю та побудували господарські будівлі. У 1883 році Храм розписували майстри із Відня. 1906 -1909 рр. – перекриття церкви оцинкованою бляхою. У 1942-1944 роках через село проходив фронт і біля Святині угорськими солдатами були викопані окопи, в які вкопали гарматами й вони збереглися до нашого часу. Під час війни Храм уцілів, хоча й був сильно пошкоджений із північної сторони осколками та кулями. У 1967 році сільська рада за вказівкою з району вивезла всю церковну утвар у Лоєву, де в місцевому храмі був склад релігійної атрибутики. В цей час було спалено багато церковних історичних документів, книг та інших речей. В середині церкви розмістили музей, а іконостас закрили білим полотном. 3 липня 1991 року – розпочато капітальний ремонт та здійснено нові розписи Святині художником-реставратором Миколою Канюсом із Івано-Франківська та його учнями. Вніч з 8 на 9 лютого 1992 року: за загадкових обставин церква спалахнула. 4 липня 1992 року – освячено капсулу на будівництво нового Храму. У 1997 року громада увійшла до складу Івано-Франківської єпархії УПЦ КП. Священики, які служили в Храмі:
Відомі люди
Вулиці
Галерея
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
