Дрогобицький район (1940—2020)
Дрого́бицький райо́н — колишній район України на південному заході Львівської області. Районний центр — місто Дрогобич. Населення становило 74 539 осіб (на 1 серпня 2013). Площа району 1217 км². У межах району були розташовані три міста обласного підпорядкування (Дрогобич, Борислав і Трускавець), які у склад району не входили. Вісім сільських рад Дрогобиччини мали статус гірських. ГеографіяНайнижче знаходиться населений пункт Городківка (250-260 м), а найвище — село Жданівка із середньою висотою 605 м над р. м. Річки Стрий, Тисмениця, Бистриця, Бар, Колодниця та Солониця. Північна частина району розташована у межах Дрогобицької височини, південна — Східних Бескидів.
ІсторіяІсторія Дрогобиччини своїм корінням сягає сивої давнини. Зокрема, перша згадка про місто Дрогобич датується 1387 р., однак за опосередкованими даними воно значно старіше і було одним із центрів солеваріння Київської, а пізніше Галицько-Волинської Русі. Від середини XIV-го століття — під владою Польщі, пізніше — до 1918 р. — Австро-Угорщини. У 1918 р. на Дрогобиччині була встановлена влада ЗУНР. Із 1919 р. — край знову під польським пануванням. Між 17 та 29 вересня 1939 року регіон приєднано до УССР після розділу Польщі. У 1939–1959 роках існувала Дрогобицька область. 17 січня 1940 року був створений Дрогобицький район Дрогобицького повіту зі ґмін Дережичі, Лішня, Нойдорф, Рихтичі, Стебник і Трускавець. Із липня 1941 р. по серпень 1944 р. Дрогобиччина була під німецькою окупацією. 2 квітня 1990 р. над адміністративним будинком районної ради було піднято український національний прапор. Багато історичних подій відбулися безпосередньо в містах Дрогобичі і Бориславі, які адміністративно не входять до Дрогобицького району. Адміністративний устрійАдміністративно-територіально район поділяється на 2 селищні ради та 45 сільських рад, які об'єднують 76 населених пунктів і підпорядковані Дрогобицькій районній раді. Адміністративний центр — місто Дрогобич, яке є містом обласного значення та не входить до складу району[1]. ЕкономікаРайон є суто сільськогосподарським. У користуванні селян знаходяться 64 тис. сільськогосподарських угідь. Культивується як рільництво, так і скотарство. Промислове виробництво займає незначну частку в економіці району. Провідна галузь промисловості — хлібопекарська. Важливими промисловими центрами області є розташовані в межах району міста обласного підпорядкування Дрогобич і Борислав. У м. Трускавці діє курорт міжнародного значення. НаселенняРозподіл населення за віком та статтю (2001)[2]:
Національний склад район станом на 2001 р.:[3]
ПолітикаКерівництво
Вибори25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Дрогобицького району було створено 75 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 83,41 % (проголосували 48 433 із 58 069 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 70,70 % (34 241 виборців); Юлія Тимошенко — 14,37 % (6 958 виборців), Олег Ляшко — 6,68 % (3 236 виборців), Анатолій Гриценко — 4,09 % (1 981 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,49 %.[28] Пам'яткиНа території району знаходиться два пам'ятники історії та культури державного значення і 72 — місцевого значення. До Державного реєстру увійшло 11 пам'яток архітектури, які є на території району. Це, в основному, споруди сакральної архітектури. У Дрогобицькому районі налічується також 14 археологічних пам'яток. ПерсоналіїДрогобиччина відома не лише в Україні, а й за її межами, як батьківщина славетного українського письменника, поета, громадського діяча Івана Франка. В рідному селі Каменяра Нагуєвичах знаходиться музей-садиба та літературний музей Івана Франка, тут же у Франковому гаю створена літературна стежка з дерев'яними скульптурами героїв його творів.
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дрогобицький район (1940—2020) |
Portal di Ensiklopedia Dunia