Місто Глобине розташоване за 122 км від обласного центру, 40 км від районного центру та 25 км від Градизька, на березі пересихаючої річки Омельник (Сухий Омельничок, Омельничок), яка через 25 км впадає у річку Псел. На річці є декілька великих загат.
Глобине виникло у першій половині XVIII століття біля старого Ромоданівського шляху. Перша згадка про поселення у 1725 році як хутора Глобинського, де було велике «панське» стадо родини Апостолів (згадка у щоденнику П. Апостола). 1728 року на Глобинському хуторі збудовано греблю. Ревізія1732 року знає вже у Городиській сотні Миргородського полку «село» Глобине («Село Глобыное слободка Рейментарская [себто власність гетьмана Д. Апостола] на купленном грунте вновь поселенная от дач несвободная. В нем посполитих весма убогих 119»). У січні 1760 року праонука гетьмана Данила Апостола Катерина Павлівна Апостол передала права на свою спадкову маєтність Глобине, Сухорабівки, слободи Лузики, Ушівки, Довгу Греблю матері (Акулині Іванівні) та вітчиму — полковнику Карлу Федоровичу Штофельну.
Гіпотеза про те, що в другій половині XVIII століття власником хутора стає військовий писар Нової Запорозької СічіІван Якович Глоба є безпідставною. Не виключено, що до факту заснування хутора був причетний хтось з його предків, але аж ніяк не він. Як свідчать історичні джерела, Данило, Іван та Яків Глоби були обрані значковими товаришами із рядових 1-ї Полтавської полкової сотні. Іван Якович Глоба обіймав посаду військового писаря Нової Запорізької Січі у 1765—1775 роках, брав активну участь у російсько-турецький війні 1768—1774 років. Під час зруйнування царськими військами Нової Запорозької Січі у 1775 році був звинувачений у непідкоренні російському урядові й засланий до Туруханська. Помер у 1790 році.
У 1833—1837 роках нова власниця села А. А. Руденко (дружина Л. П. Руденка) споруджує нову муровану Михайлівську церкву, при якій у 1857 році було відкрито церковнопарафіяльне училище на 40 учнів.
У 1851 році Глобине вже стає волосним містечком, в якому налічувалось 428 домогосподарств та 2045 мешканців.
Напередодні 1861 року у Глобиному налічувалось два маєтки, що належали нащадкам А. А. Руденко — Магденкам. На рубежі XIX та XX століть маєтки належали Є. В. Капніст (дружині І. І. Капніста) та М. О. Шапошникову.
У 1894 році в Глобиному працювали земський начальник, урядник, земський лікар; земське училище (з 1875 року), жіноча церковнопарафіяльна школа (з 1891 року), 4 крамниці, відбувалося 2 ярмарки на рік. За переписом 1900 року в Глобиному — 2 сільські громади селян-власників, у яких налічувалося 605 домогосподарств, 4387 мешканців; цегельний завод, на якому працювало 18 осіб, відбувалося 3 ярмарки на рік.
XX століття
У жовтні та листопаді 1905 року в Глобиному відбулися заворушення, для придушення яких були викликані війська. За переписом 1910 року в Глобиному налічувалося 833 домогосподарств, 5028 мешканців, винокурний та цегельний заводи, три парових млини (один з просушкою і один з крупорушкою). У 1910—1912 роках збудовано цукровий завод.
Всього у сільській раді (з хуторами Кагамлик, Ново-Московське та Старий Хутір) на той час налічувалося 2008 домогосподарств та 9013 мешканців. У 1920 році створено перший радгосп з вирощування цукрових буряків.
У другій половині 1920-х років в Глобиному створюються кооперативні товариства насіннєводів, конярів, кредитної сільськогосподарської кооперації. З 1927 року виникають машинно-тяглові товариства імені Т. Г. Шевченка, їм. Г. І. Петровського, «КІМ»; ТСОЗи «Перше травня», ім. В. Я. Чубаря, «Червоний хлібороб». У січні 1930 року всі вони були об'єднані в колгосп ім. Г. І. Петровського (перший голова — Я. С. Бодаква). 1931 року була організована Глобинська МТС. 1929 та 1933 Глобине відвідав голова ВУЦВК Г. І. Петровський. У 1934 році господарство розділилося на 7 колгоспів. З 1929 року став до ладу Глобинський маслозавод. З 1931 року у Глобиному почала виходити районна газета «Соціалістичний наступ».
У 1937 році бурякорадгосп приєднано до цукрозаводу та створено Глобинський цукрокомбінат, який напередодні німецько-радянської війни виробляв щодоби понад 600 ц цукру.
У середині 1930-х років була зруйнована Архангело-Михайлівська церква, на місці якої 1940 року відкрито будинок культури на 500 місць.
З 13 вересня1941 року по 26 вересня1943 року Глобине під німецькою окупацією, під час якої гітлерівці у колишньому приміщенні райвиконкому влаштували катівню, де стратили 207 осіб, у тому числі радянських партизанів і підпільників, що діяли на території Глобиного та його околицях. Біля села було розстріляно 86 жителів, на території цукрозаводу гітлерівцями закатовано сотні військовополонених. На примусові роботи до Німеччини вивезено 426 чоловік. Відступаючи, німці зруйнували маслозавод, цукрокомбінат, МТС та інші промислові підприємства, спалили хати[3].
16 грудня1976 року Глобине віднесено до категорії міст районного підпорядкування. Цього ж року в Глобине організоване міжгосподарське підприємство з виробництва яловичини, яке об'єднало 25 колгоспів та 8 радгоспів району. Також місто активно займається просвітою та соціальною складовою: відкриті 2 загальноосвітні середні та 2 неповні середні школи, музична школа, лікарня на 200 ліжок, поліклініка, 2 аптеки, 6 дитсадків, 3 будинки культури, загальною кількістю 1050 місць, клуб, кінотеатр на 240 місць, 3 бібліотеки, у яких вміщено 120 тис. одиниць збірників. Розташований будинок піонерів, станції юних техніків і юних натуралістів, історико-краєзнавчий музей на громадських засадах, спортклуб, стадіон та 6 парків. У місті виходить газета «Зоря Придніпров'я»[4].
1. Герасименко Артамон Вікторович — 1897 року народження, місце народження: Полтавська обл. м. Глобине, національність: українець, соціальне походження: із селян, останнє місце проживання: м. Глобине, останнє місце роботи: Вантажник елеватора, Заарештований 10 лютого 1938 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 7 квітня 1938 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу. Вирок виконано 27 травня 1938 р.
2. Дериземля Степан Дмитрович — 1897 року народження, місце народження: Полтавська обл. м. Глобине, національність: українець, соціальне походження: із селян, останнє місце проживання: Полтавська обл. м. Глобине, останнє місце роботи: Бригадир колгоспу, Заарештований 23 жовтня 1944 р., Засуджений Полтавським обласним судом 10 березня 1947 р. за ст. 54-10 ч. 2 КК УРСР до 7 років позбавлення волі з поразкою в правах на 3 роки., Термін покарання відбував до жовтня 1951 р.
3. Дяченко Афанасій Васильович — 1867 року народження, місце народження: Полтавська обл. с. Опришки Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, останнє місце проживання: Полтавська обл. м. Глобине, останнє місце роботи: Сторож бази райспоживспілки, Заарештований 10 вересня 1937 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Харківської обл. 17 вересня 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до розстрілу., Вирок виконано 13 жовтня 1937 р.
4. Дупа Яків Олексійович — 1888 року народження, місце народження: Полтавська обл. м. Глобине, національність: українець, соціальне походження: із селян, останнє місце проживання: м. Глобине, останнє місце роботи: Конюх районного відділу охорони здоров'я, Заарештований 17 листопада 1937 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 23 листопада 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 10 років позбавлення волі., Термін покарання відбував у таборах НКВС м. Свободний Хабаровського краю (Російська Федерація).
5. Дупа Павло Олексійович — 1894 року народження, місце народження: Полтавська обл. м. Глобине, національність: українець, соціальне походження: із селян, останнє місце проживання: м. Глобине, останнє місце роботи: Тесля радгоспу, Заарештований 20 листопада 1937 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 25 листопада 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 10 років позбавлення волі.
6. Дупа Горпина Григорівна — 1886 року народження, місце народження: Полтавська обл. м. Глобине, національність: українець, соціальне походження: із селян, останнє місце проживання: м. Глобине, останнє місце роботи: Домогосподарка, Заарештована 21 жовтня 1943 р., Засуджена Військовим трибуналом військ НКВС Полтавської обл. 19 жовтня 1944 р. за ст. 54-1 «а» КК УРСР до 10 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років з конфіскацією майна.
XXI століття
13 серпня 2015 року Глобинська міська рада увійшла до складу Глобинської міської громади шляхом об'єднання з Бабичівською, Борисівською, Жуківською, Опришківською
і Пирогівською сільрадами Глобинського району[5][6].
пам'ятник засновнику міста, писареві Нової Запорозької Січі — Івану Глобі (2012).
У Глобиному видана книга «Глобинщина в роки Великої Вітчизняної війни», «Книга Пам'яті» (автор Т. Г. Ляховенко), у яких висвітлено події Другої світової війни на території Глобинщини, та закарбовані імена загиблих під час війни земляків, книга «Від хутора до міста» (автор Сорокопуд І. О.)
