Річка Псел (Псло), давня українська назва — Пслъ, — уперше згадана в літописі Нестора-літописця«Повість минулих літ»1113 року, змушує дослідників посперечатися стосовно цієї назви. О. Ященко вважає, що вона повʼязана з давньогрецькою назвою пселлос — темний. Колір річки майже чорний, імовірно й назва пішла від забарвлення води. М. Т. Янко ймовірнішим називає слов'янські корені: піс, пъс, пес, пстрі — луки, вологе місце[1]. Було висловлено ідею про походження назви річки від назви тварини пес, себто псел — псячий брід (за прикладом назв Оксфорд — бичачий брід, Босфор — бичачий брід); однак незрозуміло, що спільного собака має з річкою. Багатьма підтримано гіпотезу про те, що Псел походить від кабардино-черкеського пси- — «вода»; у такому разі це дуже давній гідронім, який можливо походить із часів коли в I тис. до н. е. в північному Причорномор'ї та на північно-західному Кавказі мешкали одні й ті ж групи близькоспоріднених етнічних груп індоєвропейського походження — скіфів, греків та ін. Щодо суфікса, то розглядають два варіанти. За Фасмером, це рідкісний збільшувальний суфікс як у словах «орел», «козел». Другий варіант — тюркське походження суфікса (пор. тур. -öl — «трясовина, болото»)[2].
Опис
Басейн річки Псел на гідрографічній мапі України
Довжина річки — 717 км, площа басейну 22 800 км². Площа водозбору річки Псел на території України становить 16270 км².[3][4] Долина у верхній частині вузька, глибока, з крутими схилами, нижче її ширина досягає 10—15 м, у пониззі — 20 м. Схили долини асиметричні: високі праві (вис. 30 — 70 м) й низькі ліві. Коли річка добігає смт Шишак, має місце незвичайне явище: вищий лівий берег — це виняток з правила Г. Коріоліса (Сила Коріоліса), відповідно до якого в північній півкулі праві береги річок вищі. Висота 168 м (вершина).
Заплава розчленована старицями й протоками, на окремих ділянках заболочена. Річище звивисте, розгалужене, ширина річища і нижчій течії до 60 — 80 м.
Похил річки 0,23 м/км. Живлення переважно снігове. Середьорічні витрати води, м³/с: біля м. Суми — 23,9; біля м. Гадяч — 34,7 ; біля с. Запсілля — 51,8. Мінералізація води становить: весняна повінь — 632 мг/дм³; літньо-осіння межень — 713 мг/дм³; зимова межень — 749 мг/дм³.[5] Озер 25 км², боліт 190 км². Річка замерзає на початку грудня, скресає до кінця березня.
Розташування
Витоки Псла розташовані в Росії, у межах Прохоровського районуБілгородської области. Річка перетинає російсько-український кордон на північний захід від села Запсілля. Тече спершу переважно на захід, у межах Сумської области й до міста Гадяч, здебільшого на південний захід, далі — на південь і (частково) південний захід. Впадає до Дніпра між містами Кременчук і Горішні Плавні.
На Пслі в межах України створено близько 10 невеликих водосховищ. Більшість гідровузлів у своєму складі мають ГЕС: Низівську, Маловорожб'янську, Михайлівську, Бобрівську, Шишацьку, Остап'євську, Сухорабівську. Звичайно на ГЕС встановлено по два гідроагрегати потужністю 100—200 кВт. Річку також використовують для риболовлі, водопостачання й зрошування, на берегах її багато місць відпочинку.
Серед охоронних заходів щодо поліпшення стану Псла — розчищення річища, створення водоохоронних зон, заборона користуватися моторними човнами тощо.
У верхній течії Псла на його берегах є виходи крейди. Крейдяні відшарування добре видно, зокрема, біля села Миропілля Краснопільського району Сумської области.
У долині річки розташовані такі природоохоронні території:
↑1.
Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні в 1999 році / Міністерство екології та природних ресурсів України. — К., 2000.
↑Зуб Л. М., Карпова Г. О. Малі річки України: характеристика, сучасний стан, шляхи збереження
Щербуха, А. Я. 1959. Матеріали до іхтіофауни Дніпровського басейну. Короткий огляд іхтіофауни нижньої течій річки Псьол. Збірник наукових робіт студентів Інституту. Полтавський Державний педагогічний інститут ім. В. Г. Короленка. Полтава, Випуск 1: 16–33.
.png)
.jpg)
