Довжина 346 км. Площа басейну 9 800 км². Похил річки 0,27 м/км. Річкова долина асиметрична, праві схили високі й круті, ліві низькі й пологі, завширшки від 2—3 м у верхів'ї до 16 м (біля смт Перещепиного) — 22 м (біля гирла). Заплава подекуди заболочена, є стариці, ширина 3—4 км.
Мінералізація води Орелі висока — в середньому становить: весняна повінь — 1588 мг/дм³; літньо-осіння межень — 1964 мг/дм³; зимова межень — 2109 мг/дм³[1].
Використовується на рибництво, водопостачання, зрошення.
Річище дуже звивисте, завширшки від 2—10 м до 40 м, на плесах — до 100 м, завглибшки до 6 м. Течія спокійна. Дно піщане. Замерзає наприкінці листопада — початку грудня, скресає наприкінці березня. Характерними є весняна повінь й літня межень. На окремих ділянках влітку пересихає. Живлення загалом снігове й дощове. Середній стік за 31 км від гирла становить 13,2 м³/с[2].
У 1967 році в пониззі річки (Петриківський район) від села Могилів (18 км вище старого гирла Орелі) до смт Обухівка протягом 61 км в руслі річки Протовча споруджено штучне річище. Тепер Оріль впадає до Дніпра за 450 км від його гирла, що на 41 км нижче старого річища. На ділянці від села Придніпрянське (колишнє Радянське) до села Могилева річка змінила свою течію. Заплавою Орелі проходить траса каналу Дніпро — Донбас, збудованого в 1970–1981 роках. Гідроспоруди змінили річище — тепер його довжина становить 370 км. У нижній течії (від смт Обухівка) судноплавна. У заплаві річки розташоване озеро за назвою Гряковий Лиман.
Назва
Своєю назвою Оріль співзвучна з давнішньою назвою народу «орії» - оралі землі, землероби. За іншою версією назва походить з тюркськогоäirili «косий, кривий», äiri «косий» або тюркського airy «вилоподібна гілка, тріщина, ріг», airyly «та, що має роги»[3]. Інша назва річки «Угол» (ѥго же Русь зовуть Уголъ), очевидно, є слов'янською калькою тюркського гідроніма (угол, вугол — «кут», «ріг»). Звідси, можливо, етнонім уличі (від *угличі).
Історія
Про Приорілля існує багато легенд, одна з них про Оріль:
Жив колись на Рящанській горі Змій, який щороку забирав у неволю найкращу дівчину з навколишніх сіл. Одного року в тих краях поселилась родина, в якій було три сини-ковалі та красуня донька. Прийшла черга і до красуні йти до Змія. Не погодились з цим брати і вирішили боротися зі Змієм. Викували собі брати по важкому мечу і розпочали битву зі Змієм. Сили були не рівними, але любов до сестри надихала братам все сильніше й сильніше. Юнаки виграли битву. Знесилений Змій захотів пити і почвалав напитися до Дніпра. Брати запрягли змія в плуг і проорали за ним глибоку борозну. Визволені з полону дівчата заплакали від радощів і наповнили борозну численними дівочими слізьми. З тих пір і несе Оріль до Дніпра чисту як дівоча сльоза воду.
Природа
Влітку в затишних куточках на водних просторах Орілі красується біла водяна лілія, яку митці слова називають Лілея – біла, тендітна, чиста, тонкої краси квітка водних просторів України. Лілея - краса Орілі. Вона здавна є символом світла, ніжності, чистоти, вишуканості смаку та милосердя.
↑Большая Советская Энциклопедия, том 18, издательство «Советская Энциклопедия», Москва, 1974. (рос.)
↑Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. В 4 т. — М. : Прогресс, 1987. — Т. 3. — С. 151.
↑Ресурсы поверхностных вод СССР. Основные гидрологические характеристики. Том 6. Выпуск 2. Среднее и нижнее Поднепровье, Гидрометеоиздат, Ленинград, 1976. (рос.)
Література
«Каталог річок України» — Видавництво АН УРСР, Київ, 1957.
«На Орелі» // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 397-398.