Гельмязівська сотня
Гельмя́зівська со́тня — адміністративно-територіальна та військова одиниця Переяславського полку у добу Гетьманщини з центром у містечку Гельмязів. ІсторіяЯк підрозділ Переяславського полку сформувалася влітку 1648 року. У кількості 128 козаків закріплена Зборівським реєстром 16 жовтня 1649 року за Переяславсим полком, і аж до своєї ліквідації у 1782 році перебувала у його складі. Після ліквідації сотні територія розподілена між Переяславським та Золотоніським повітами Київського намісництва. Населені пункти1750 року: Безпальче, село; Богдани, село; Гельмязів, містечко; Горбані, село; Жорнокліївка, село; Коврай, село; Коврайський хутір; Каленики, село; Нехайки, село; Підставки, село; Плешкані, село, Чопилки, село; хутори: Борковського, бунчукового товариша; Кандиби, піщанського сотника; Коховського; Лісеневича, полкового судді; Томари, бунчукового товариша; Фридрикевича, Бунчукового товариша. В описі 1765-1769 років також за сотнею значиться село Богушкова Слобода та ще кілька нових хуторів.
Опис Гельмязівської сотніЗа описом Київського намісництва 1781 року наявні наступні дані про кількість сіл та населення Гельмязівської сотні (за новоствореними повітами) напередодні ліквідації[2]:
ПриміткиЛітература
|
Portal di Ensiklopedia Dunia