Білогірський район (АРК, 1921—2023)

Білогірський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті Автономна Республіка Крим
Основні дані
Країна:	Україна
Область:	Автономна Республіка Крим
Код КАТОТТГ:	UA01040000000069938
Утворений:	1917
Населення:	▲ 64359 (на 1.01.2019)
Площа:	1894 км²
Густота:	33.8 осіб/км²
Тел. код:	+380-6559
Поштові індекси:	97600—97661
Населені пункти та ради
Районний центр:	Білогірськ
Міські ради:	1
Селищні ради:	1
Сільські ради:	17
Міста:	1
Смт:	1
Селища:	2
Села:	76
Районна влада
Вебсторінка:	Білогірська РДА
Адреса:	97600, Автономна Республіка Крим, Білогірський район, м. Білогірськ, вул. Миру, 1
Мапа
Білогірський район у Вікісховищі

Білогі́рський райо́н (до грудня 1944 року — Карасубазарський район, крим. Qarasuvbazar rayonı, рос. Белогорский район) — колишній район у складі Автономної Республіки Крим, зараз входить до складу нового Білогірського району.

Розташовувався у її центральній частині в межах Кримської передгірно-лісостепової фізико-географічної області й Головної гірсько-лугово-лісової гряди Кримських гір. Районний центр — місто Білогірськ.

Загальні відомості

На півночі район межує із Красногвардійським та Нижньогірським, на північному сході із Совєтським, на сході з Кіровським районами, на півдні із Судацькою та Алуштинською міськими радами та із Сімферопольським районом на заході.

Красногвардійський район	Нижньогірський район	Совєтський район
Сімферопольський район		Кіровський район
Сімферопольський район	Алуштинська міська рада	Судацька міська рада

Територія району охоплює частину Головного пасма Кримських гір, передгір'я і передгірні рівнини. Перевищення відносних висот у межах району близько 1000 м. Належить до передгірного Кримського посушливого, дуже теплого агрокліматичного району.

Адміністративний склад

До складу району входить місто Білогірськ, селище міського типу Зуя, 76 сіл та 2 селища, які підпорядковані відповідно одній міській:

• Білогірська міськрада;

одній селищній:

• Зуйська селищна рада;

та 17 сільським радам:

• Ароматнівській, Багатівській, Василівській, Вишенській, Зеленогірській, Земляничненській, Зибинській, Кримськорозівській, Криничненській, Курській, Мельницькій, Мічурінській, Муромській, Новожилівській, Русаківській, Цвіточненській та Чорнопільській.

Населення

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[1]

Стать	Всього	До 15 років	15-24	25-44	45-64	65-85	Понад 85
Чоловіки	31 190	6026	4887	9415	7635	3140	87
Жінки	34 711	5822	4960	9583	8433	5554	359
Статево-вікова піраміда Чоловіки Вік Жінки 87  85 + 359  160  80-84 537  535  75-79 1244  1195  70-74 1940  1250  65-69 1833  1881  60-64 2537  1105  55-59 1254  1935  50-54 2049  2714  45-49 2593  2717  40-44 2693  2850  35-39 2927  1818  30-34 1989  2030  25-29 1974  2213  20-24 2384  2674  15-20 2576  2770  10-14 2683  1816  5-9 1725  1440  0-4 1414

Національний склад населення району за переписом 2001 та 2014 років[2]

	2001		2014
	чисельність	частка, %	чисельність	частка, %
росіяни	32 706	49,2	31 284	51,8
кримські татари	19 425	29,2	18 623	30,8
українці	10 749	16,2	6 009	9,9
білоруси	622	0,9	322	0,5
татари	454	0,7	1 809	3,0
греки	263	0,4	210	0,4
поляки	193	0,3	133	0,2
вірмени	190	0,3	202	0,3
узбеки	130	0,2	149	0,3
німці	102	0,2	55	0,1
молдовани	87	0,1	57	0,1

Етномовний склад району (рідні мови населення за переписом (2001)[3]

	російська	кримськотатарська	українська
Білогірський район	60,4	28,9	7,9
м. Білогірськ	62,8	27,6	7,5
смт Зуя	66,9	20,6	4,8
Ароматнівська сільрада	69,1	19,4	10,7
Багатівська сільрада	51,3	40,2	7,5
Василівська сільрада	65,6	23,1	6,6
Вишеннська сільрада	58,2	34,5	6,5
Зеленогірська сільрада	56,7	30,6	11,5
Земляничненська сільрада	45,1	48,0	5,4
Зибинська сільрада	78,8	6,7	11,4
Криничненська сільрада	74,2	14,8	9,8
Кримрозівська сільрада	79,5	13,1	5,9
Курська сільрада	69,2	27,2	3,1
Мельнична сільрада	50,0	35,7	12,4
Мічурінська сільрада	45,0	48,9	5,1
Муромська сільрада	51,2	30,8	13,4
Новожилівська сільрада	39,3	46,9	10,1
Русаківська сільрада	65,8	18,8	13,4
Цвіточненська сільрада	45,4	44,3	8,9
Чорнопільська сільрада	50,9	37,5	8,0

Історія

Територія району була заселена з давніх часів. В урочищі Біла Скеля досліджені стоянки епохи раннього палеоліту; виявлено декілька неолітичних поселень (4 тис. до н. е.), два поселення бронзової доби (3 тис. до н. е.), понад 20 курганів тощо.

Природні ресурси

Переважають чорноземи карбонатні та південні (48% площі району), гірсько-лісові (бурі) і гірсько-лучні чорноземновидні ґрунти (на яйлі).

Площа лісів — 49,8 тис. га. Поширені хвойні (кримська сосна; 12%) і широколистяні (дуб, бук, граб) породи.

У районі наявні заповідники: Карабі-яйла і Кубалач; пам'ятки природи державного значення: Ак-Кая, Карабі-Яйлінська улоговина, Карасубаші; заповідне урочище і 2 пам'ятки природи місцевого значення.

Корисні копалини

З корисних копалин поширені такі матеріали: цегляно-черепичні глини, вапняки, мергель, галечник, гравій.

Водоймища

До найбільших річок належать: Біюк-Карасу, Індол, Бурульча, Бештерек, Зуя. Влітку деякі з них пересихають.

Водосховища: Білогірське водосховище, Тайганське водосховище.

Економіка

Трудові ресурси району становлять 35,1 тис. осіб. У народному господарстві працюють 19,5 тис. осіб.

Провідним у районі є сільське господарство. Район спеціалізується на виробництві фруктів, винограду, овочів, тютюну, ефіроолійних культур, зерна (озима пшениця, озимий ячмінь, овес, кукурудза), а також — молока, м'яса, шерсті.

Під сільськогосподарські угіддя — 115,2 тис. га, в тому числі орних земель — 62,8 тис. га, під садами та виноградниками — 8,5 тис. га, під пасовищами — 43,6 тис. га. Працює 13 колективних господарств, 2 державних сільськогосподарських підприємства і 2 допоміжних сільськогосподарських виробництва.

На території району розміщено 10 промислових підприємств, які виробляють будівельні матеріали, харчові продукти та винно-горілчані вироби, 2 підприємства лісового господарства, 2 автотранспортних підприємства і 9 будівельних організацій. Найбільші з них: Білогірський виноробний завод, філіал ВАТ «Харчпром Білогірський завод продтоварів», КП «Монтажно-заготовчий завод», ОАТП «Білогірський ЗБМ», КП «Білогірське кар'єроуправління», завод із перероблення ефіроолійних культур (с. Кримська Роза).

На території району розміщено «Парк левів "Тайган"».

Транспорт

Автомобільних доріг — 314,9 км. Територією району проходить автотраса республіканського значення Р23: Сімферополь — Феодосія — Керч.

Соціальна сфера

На території району: професійно-технічне училище, філіал навчально-курсового комбінату з підготовки фахівців сільського господарства; 30 загальноосвітніх шкіл, у тому числі 2 із кримськотатарською мовою навчання та одна вечірня, краєзнавчий музей (Білогірськ); 4 лікарні, 8 амбулаторій, 2 поліклініки та 31 фельдшерсько-акушерський пункт.

Пам'ятники

Серед архітектурних пам'ятників — залишки караван-сараю (м. Білогірськ) і Топловський Троїце-Парасківський жіночий монастир (1864, с. Учебне).

Примітки

1. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. [Архівовано 2020-09-20 у Wayback Machine.]
2. НАЦИОНАЛЬНЫЙ СОСТАВ НАСЕЛЕНИЯ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 вересня 2015. [Архівовано 2015-09-25 у Wayback Machine.]
3. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 3 квітня 2013. [Архівовано 2013-10-06 у Wayback Machine.]

Посилання

• Білогірський район — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)