Красногвардійський район (АР Крим)

Курманський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті Автономна Республіка Крим
Основні дані
Країна:	Україна
Область:	Автономна Республіка Крим
Код КОАТУУ:	122000000
Утворений:	1944
Населення:	▲ 91336 (на 1.01.2019)
Площа:	1766 км²
Густота:	51.4 осіб/км²
Тел. код:	+380-6556
Поштові індекси:	97000—97064
Населені пункти та ради
Районний центр:	смт Курман
Селищні ради:	2
Сільські ради:	18
Смт:	2
Селища:	1
Села:	82
Районна влада
Голова ради:	Селевін Олександр Геннадійович
Голова РДА:	Рюмшин Андрій Васильович[1]
Вебсторінка:	Красногвардійська РДА
Адреса:	97000, Автономна Республіка Крим, Красногвардійський район, смт. Красногвардійське, вул. Енгельса, 3, 2-37-76
Мапа
Курманський район у Вікісховищі

Стела на в'їзді в район

Курманський райо́н (рос. Красногвардейский район, крим. Qurman rayonı) — колишній район, що розташовувався у центральній частині Автономної Республіки Крим, зараз у складі нового Курманського району.

12 травня 2016 року Верховна Рада України перейменувала «Красногвардійський район» на «Курманський». Постанова про перейменування набере чинності після повернення тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя під загальну юрисдикцію України[2].

Загальні відомості

Населення — 97 тис. чоловік, з яких 58% — росіяни, 24,9% — українці, 16,6% — кримські татари та інші.

З 1935 р. — Тельманський район, з 1944 — Красногвардійський район, в 1962 р. — об'єднаний з Октябрським районом.

Території району перетинають річки Салгир і Бурульча.

Корисні копалини: вапняки, щебінь.

Історія

Поселення Курман-Кемельчи, що розташовувалося на території сучасного смт. Курман, згадується в «Списках населених пунктів Російської імперії» в 1865 році.

У 1874–1875 роках поряд з Курман-Кемельчи була проведена Лозово-Севастопольська залізниця, побудована станція, після чого населений пункт став швидко розростатися. На початку 60-х рр. XIX ст. село Курман-Кемельчи входило до складу Перекопського повіту. Значна частина сіл району виникла в 50-70-ті рр. XIX ст.

У 1918 р. в районі була встановлена радянська влада.

З 1921 рр. Курман-Кемельчи став центром Курманського району, в тому ж році селище Біюк-Онлар стало центром Біюк-Онларського району (у 1924 р. район був розформований, село увійшло до складу Сарабузького, а з 1926 р. — у складі Сімферопольського району, в 1930–1962 — центр Біюк-Онларського району).

У 1941 р. в ході Другої світової війни територію району окупували німецькі війська. Тут діяли партизанські загони, підпільні центри. У 1944 р. район було відвойований радянськими військами.

1954 року у складі Кримської області був приєднаний до Української РСР. У 1961 р. — територією району пройшов Північнокримський канал.

З 1991 року — у складі незалежної України.

У березні 2014 року анексований Російською Федерацією.

Адміністративно-територіальний устрій

Район поділяється на 2 селищні ради та 18 сільських рад, які підпорядковані Красногвардійській районній раді та об'єднують 85 населених пунктів[3].

Економіка

Зараз в економіці району провідне місце займає сільськогосподарське виробництво. Працюють 34 колективних сільськогосподарських підприємства, Державна сільськогосподарська дослідницька станція, 147 фермерських господарств.

Основні підприємства:

• завод продтоварів,
• Октябрський винзавод,
• Краснопартизанський винзавод,
• ВАТП «Красноногвардійський маслозавод»,
• Урожайненський комбінат хлібопродуктів,
• Елеваторний комбінат хлібопродуктів,
• хлібокомбінат.

Транспорт

Територією району проходить автошлях E105.

Населення

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[4]

Стать	Всього	До 15 років	15-24	25-44	45-64	65-85	Понад 85
Чоловіки	43 656	8712	7240	13 092	10 764	3745	103
Жінки	50 125	8400	7051	13 949	13 347	6956	422
Статево-вікова піраміда Чоловіки Вік Жінки 103  85 + 422  183  80-84 595  568  75-79 1609  1307  70-74 2393  1687  65-69 2359  2721  60-64 3816  1659  55-59 2250  2779  50-54 3406  3605  45-49 3875  3705  40-44 4080  3385  35-39 3715  2886  30-34 3039  3116  25-29 3115  3315  20-24 3232  3925  15-20 3819  3965  10-14 3818  2747  5-9 2643  2000  0-4 1939

Національний склад населення району за переписом 2001 р. та 2014 р. [1]

	2001		2014
	чисельність	частка, %	чисельність	частка, %
росіяни	45 666	48,7	44 326	53,3
українці	25 563	27,3	15 514	18,7
кримські татари	15 619	16,7	16 848	20,3
білоруси	2 059	2,2	1 171	1,4
татари	1 061	1,1	936	1,1
вірмени	399	0,4	383	0,5
корейці	309	0,3	259	0,3
цигани	253	0,3	410	0,5
німці	218	0,2	91	0,1
узбеки	218	0,2	237	0,3
поляки	190	0,2	97	0,1
азербайджанці	176	0,2	192	0,2

Етномовний склад району (рідні мови населення за переписом 2001 р.)[5]

	російська	кримсько татарська	українська	білоруська	вірменська
Курманський район	69,4	15,4	11,9	0,4	0,2
смт Курман	77,8	11,9	8,8	0,3	0,3
смт Біюк-Онлар	71,1	18,2	5,3	0,1	0,1
Олександрівська сільрада	68,8	14,3	14,0	0,8	0,4
Амурська сільрада	53,6	31,8	10,9	0,4	0,2
Восходненська сільрада	77,1	3,7	13,4	0,7	0,1
Зернівська сільрада	64,7	21,9	11,5	0,4	0,6
Калінінська сільрада	61,3	16,8	20,0	1,1
Клепинінська сільрада	74,8	10,9	11,6	0,2
Колодязянська сільрада	61,0	24,2	12,8	0,7
Котельниківська сільрада	66,8	10,8	19,4	0,3	1,7
Краснознам'янська сільрада	53,0	32,7	13,0	0,1	0,2
Ленінська сільрада	69,5	12,8	15,0	0,2
Мар'янівська сільрада	62,7	14,9	19,4	0,8	0,1
Найдьонівська сільрада	65,3	19,0	14,7	0,2
Новопокровська сільрада	58,0	24,6	12,6	0,6
Петрівська сільрада	75,2	9,3	12,6	0,4	0,2
Полтавська сільрада	72,2	9,2	16,6	0,2	0,3
П'ятихатська сільрада	68,7	14,7	11,8	0,4	0,8
Рівнівська сільрада	52,7	33,6	10,8	0,4	0,2
Янтарненська сільрада	80,3	6,9	12,0	0,3	0,2

Соціальна сфера

У Курманському районі працюють 35 загальноосвітніх шкіл, професійно-технічне училище; районний Будинок культури, 36 клубів, 52 бібліотеки, 5 школа естетичного виховання, ДЮСШ, спортивне суспільство; 2 лікарні, 12 амбулаторій, 49 фельдшерсько-акушерських пунктів, санаторій-профілакторій. Діють 2 історико-революційних музеї, краєзнавчий музей, 3 кімнати бойової слави. Працюють філіали трьох банків. У районі функціонують 39 релігійних общин. У районі створений ландшафтний заповідник.

Пам'ятки

У Курманському районі Криму нараховується 57 пам'яток історії, всі — місцевого значення.

Пам'ятки археології: курган V–IV ст. до н. е., «кам'яні баби», курган XI–XIII ст.

На території району встановлений меморіал і 35 пам'ятників воїнам, які загинули в роки Другої світової війни.

Примітки

1. Розпорядження Президента України від 23 серпня 2012 року № 158/2012-рп «Про призначення А.Рюмшина головою Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим»
2. Постанова Верховної Ради України від 12.05.2016 № 1352-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя». Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 29 травня 2016.
3. Адміністративно-територіальний устрій Білогірського району [Архівовано 4 квітня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
4. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 20 вересня 2020.
5. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 5 червня 2013.

Посилання

• стаття Красногвардійський район — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)

Первомайський район	Джанкойський район	Джанкойський район
Первомайський район		Нижньогірський район
Сакський район	Сімферопольський район Білогірський район