Білогірське водосховище
Білогірське водосховище (крим. Qarasuvbazar yapma gölü, рос. Белогорское водохранилище) — одне з найбільших водосховищ Криму, забезпечує зрошення земель в долині річки Біюк-Карасу та живлення Тайганського водосховища. Розташоване в Білогірському районі Автономної Республіки Крим. Зведене в 1970 році для зрошення сільськогосподарських земель, відокремлене від Тайганського водосховища невеликим перешийком. На 2020 є одним з джерел наповнення Північно-Кримського каналу і використовується для водопостачання міст на південному сході Криму Зариблене, риба: короп, карась, щука, товстолоб, судак, окунь, плотва, лящ, головень. Гідрографія
Водопостачання Східного КримуВ 2014 році була збудована схема перекидання вод Білогірського і Тайганського водосховища у Північно-Кримський канал, що дозволило забезпечити водою Феодосію, Керч і Судак до завершення будівництва в 2016 році підземних водозаборів. У січні-лютому 2015 року вода з Білогірського водосховища використовувалася для наповнення Новомиколаївського водосховища[1]. У квітні — Феодосійського, при цьому з Білогірського водосховища на добу надходило 300 тис. м³, з Тайганського — 500 тис. м³[2]. На початку лютого наповнюваність становила 12 млн м³[3]. До 20 травня збільшилася до 18,0 млн м³[4]. Через відсутність опадів у липні-вересні 2015 року, до жовтня наповнення скоротилося до 4,1 млн м³ (18 %)[5]. Так званий мертвий об'єм водосховища становить 1,8 млн м³[6]. У грудні 2015 року водосховище сильно обміліло і у верхів'ях з'явилося русло річки Карасу[7]. У травні 2016 року «продуктивних запасів» у порівнянні з попереднім роком було менше в три рази і була припинена подача води на зрошення. [4] Наприкінці 2016 року корисні запаси були відсутні, наповнення Північно-Кримського каналу здійснювалося підземними водами і притоками басейну річки Біюк-Карасу[8]. 16 лютого 2018 року подання води від Білогірського водосховища становила 2,9 м³/с[9]. Станом на грудень 2024 року у тимчасово окупованому Криму гребля Білогірського водосховища перебуває під загрозою руйнування, оскільки після обміління водосховища у червні 2024 року вона залишилася сухою і перебуває під загрозою розсихання та деформації. Виявляється, що гребля Білогірського водосховища за своєю конструкцією належить до так званих мокрих гребель, тобто згідно з правилами експлуатації вона повинна контактувати з водою. Всередині греблі знаходиться глина, а ця порода при відсутності зволоження сильно висихає, що може призвести до деформації положення плит та утворення глибоких тріщин, які вже можна побачити навіть поверхневим оглядом[10][11]. Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia