Березівка (селище)

селище Березівка
Герб Березівки (смт)
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Харківський район
Тер. громада	Пісочинська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA63120210020094025
Основні дані
Засновано	1688
Статус	із 2024 року
Площа	2,28 км²
Населення	▼ 1618 (01.01.2018)[1]
Густота	709,6 осіб/км²;
Поштовий індекс	62457
Телефонний код	+380 57
Географічні координати	49°54′20″ пн. ш. 36°3′44″ сх. д.
Висота над рівнем моря	150 м
Відстань
Найближча залізнична станція:	Південний
До станції:	3 км
До райцентру:
- фізична:	15 км
До обл. центру:
- фізична:	15 км
- автошляхами:	15 км
Селищна влада
Адреса	62457 Харківська обл., Харківський р-н, смт Березівка, вул. Слобожанська, 21
Голова селищної ради	Штода Ігор Олександрович
Карта
Березівка
Березівка Березівка
Березівка у Вікісховищі

Березі́вка — селище Харківського району Харківської області. У складі Пісочинської селищної громади.

Географічне розташування

Селище міського типу Березівка ​​розташоване за 15 км від Харкова. Найближча залізнична станція Південний (3 км). На південь від селища знаходиться траса М18 (E105) Харків — Сімферополь, на північ траса М03 (E40, E50) Харків — Київ. Примикає до міста Південне. У селищі кілька ставків, розташованих у руслі колишньої річки Березівка​​.

Через Березівку проходять автобусні маршрути Харків — Буди, Харків — Південне, Березівка ​​- Мерефа. Відстань до залізничних платформ Південний і Зелений Гай — 3 км, до платформи Комарівка — 5 км.

Назва

Назва походить від річки Березівка ​​(нині обміліла. На її місці розташований каскад ставків).

Історичні відомості

Село Березове вперше згадується у 1688 році, і було засноване харківським полковником Федором Донець-Захаржевським на березі річки, яка називалися «Березовий Колодязь». Звідси і пішла назва села[2]. А заселялося воно біженцями з Правобережної України.

У 1779 році за проханням місцевих жителів до села прибув мандрівник — дяк Кузьма Парадин, який і взявся вчити дітей уму-розуму. В 1871 році було відкрито народну школу — одну з перших у повіті, а з 1907-го розпочалися заняття у школі.

Ще одна з помітних віх в історії сьогоднішньої Березівки: у 1862 році (тобто після скасування кріпацтва) село стало волосним центром. До його складу входили села Гійовка, Коротич, Буди, Березове. Ця волость проіснувала 10 років.

За даними на 1864 рік у власницькому селі Харківського повіту мешкало 1212 осіб (600 чоловічої статі та 612 — жіночої), налічувалось 225 дворових господарств, існували православна церква та винокурний завод[3].

Станом на 1914 рік село відносилось до Будянської волості, кількість мешканців зросла до 1730 осіб[4].

В 1969 році селу присвоєно статус селище міського типу.

Об'єкти соціальної сфери

• Школа.
• Дитячий садочок.
• Фельдшерсько-акушерський пункт.

Спорт

У вищій лізі Чемпіонату Харківського району з футболу успішно виступає команда «Автомобіліст», а в чемпіонаті району серед ветеранів Харківського району ФК «Березівка​​». Облаштований футбольний стадіон та завершується будівництво хокейного майданчика.

Постаті

• Сіксой Руслан Олександрович — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Примітки

1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
2. Кисиленко В. Ю. Огляд нововіднайдених джерел щодо уточнення початку літочислення окремих населених пунктів Слобожанщини // Слобожанщина. Погляд у минуле — 2020: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Видавець О. О. Євенок, 2020. — С.107-116.
3. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 116)(рос. дореф.)
4. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)

Джерела

• Історія міст та сіл УРСР (рос.)
• Погода в селищі [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.