Манченки

селище Манченки
Герб
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Харківський район
Тер. громада	Люботинська міська громада
Код КАТОТТГ	UA63120110020048329
Основні дані
Засновано	1765
Перша згадка	1765 (259 років)[1]
Статус	із 2024 року
Площа	3,28 км²
Населення	▼ 665 (01.01.2022)[2]
Густота	363,41 осіб/км²;
Поштовий індекс	62450
Телефонний код	+380 57
Географічні координати	49°58′43″ пн. ш. 35°51′15″ сх. д.
Висота над рівнем моря	206 м
Відстань
Найближча залізнична станція:	Майський
До райцентру:
- залізницею:	40 км
- автошляхами:	30 км
До обл. центру:
- залізницею:	40 км
- автошляхами:	30 км
Селищна влада
Адреса	62450, Харківська обл., Харківський р-н, смт Манченки, вул. Пушкіна, 6/11
Голова селищної ради	Віталій Олексійович Палагута
Карта
Манченки
Манченки Манченки

Манченки — селище в Україні, у складі Люботинської громади Харківського району Харківської області. Колишній орган місцевого самоврядування — Манченківська селищна рада.

Географічне розташування

Селище міського типу Манченки знаходиться між витоками річок Мокрий Мерчик і Уда. До селища прилягає село Мищенки і селище Санжари. Через селище проходить залізниця, станція Манченки. Поруч проходить автомобільна дорога М03 (E40).

Історія

Населений пункт заснований в 1765 році (за одними даними) або в XVII столітті (за іншими). Якщо останнє припущення вірне, то можна вважати, що село Манченки виникло в результаті злиття кількох хуторів, що виникли в XVII в.

До 1917 року село входило до складу Валківського повіту Харківської губернії.

Під час Визвольних змагань влада у селі змінювалась декілька разів, урешті-решт перемогли червоні, які встановили окупаційний режим.

У 1925 році організовані ТОЗи «Любівка» і «Зелений Барвінок», на базі яких в 1929 році створено колгосп «Червоний шлях».

У 1929—1932 роках був створений птахівничий радгосп «Перше травня», перетворений в 1954 році в Люботинську птахофабрику.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 102 жителі селища[3].

В 1957 році Манченкам присвоєно статус селище міського типу.

В 1999 році село Яроші приєднано до Манченків.

Сьогодення

На території Манченківської селищної ради розташовані та функціонують ТОВ «Люботинська птахофабрика», ТОВ «Радіал-агро», дві АЗС ТОВ «Харків-Петрол», АГЗС, сім кооперативів з газифікації, радіотрансляційна станція, АТС, паливний склад, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дві бібліотеки, два поштових відділення, Будинок культури і клуб, медамбулаторія, фельдшерсько-акушерський пункт, аптека, 20 магазинів, торговельних павільйонів та кіосків, два кафе і корчма.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1078	90.44%
російська	107	8.98%
білоруська	5	0.42%
інші/не вказали	2	0.16%
Усього	1192	100%

Економіка

• Люботинська птахофабрика, ТОВ.

Визначні місця

• Братська могила радянських солдатів. Поховано 1056 вояків.

Уродженці

• Віктор Шовкун (1940—2018) — український перекладач і письменник.

Примітки

1. ВРУ. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 22 листопада 2018.
2. http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
3. Манченки. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

• Прогноз погоди в смт. Манченки [Архівовано 23 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Облікова картка смт. Манченки^[недоступне посилання з квітня 2019]
• Хутір Манченків на трьохверстовій мапі Шуберта 1860-1890-х рр.