Сценарій картини написали спільно Кріс Терріо (власне сценарій), Джошуа Бірман (стаття «Втеча з Тегерана») і Тоні Мендез (книга)[4]. Прем'єра фільму відбулася 12 жовтня 2012 року[5]. Переклад та озвучення українською мовою зроблено студією «Омікрон» на замовлення Hurtom.com у лютому 2013 року у рамках проєкту «Хочеш кіно українською? Замовляй!»[6].
Сюжет
4 листопада 1979 року революція в Ірані досягає точки кипіння, коли при штурмі посольства США в полон було взято більше ніж 60 дипломатів. Але в цьому хаосі шістьом з них вдається вислизнути й знайти притулок у будинку канадського посла. Розуміючи, що, відшукавши втікачів, іранські війська влаштують їм публічну страту, фахівець ЦРУ з таємного вивозу людей з країни Тоні Мендез пропонує нестандартний та дуже ризикований план їх евакуації[7].
Фільм отримав загалом позитивні відгуки: Rotten Tomatoes дав оцінку 96% на основі 259 відгуків від критиків (середня оцінка 8,4/10) і 93% від глядачів із середньою оцінкою 4,3/5 (101 399 голосів), відзначивши, що «напружений, захопливий і часто із чорним гумором, «Арго» відтворює історичні події з великою увагою до деталей і добре описаних персонажів»[9], Internet Movie Database — 7,9/10 (184 730 голосів)[1], Metacritic — 86/100 (45 відгуків) і 7,9/10 від глядачів (528 голосів)[10].
Американський кінокритикРоджер Еберт дав фільмові 4 з 4 зірок, сказавши, що „«Арго», реальний фільм про видуманий фільм, що є як чарівним, так і навдивовижу смішним“[11].
Пітер Садермен у виданні «Вошингтон таймс» сказав, що „це фільм із попередньої епохи — менш шалений, менш видовищний, більше зосереджений на оповіді, а не на відчуттях“. Слабкою стороною, «якщо така у фільмі є», він назвав сценарій, бо «К. Терріо побудував сцени так, щоб створити напруження, проте додав занадто багато персонажів, що недостатньо розкриваються»[12].
Американський кінокритик Стівен Голден помістив фільм на 5 місце у списку 11 найкращих фільмів 2012 року за власною версією, порівнюючи його із фільмом «Хвіст крутить собакою»[13].
Жіон Ґомеші (який має іранське походження) канадський письменник та ведучий на радіо сказав, що ця «історія заслуговує на любов як розважальний політичний трилер. Проте заслуговує менше любові за несвоєчасне і дуже проблематичне зображення іранців». І, на його думку, «практично жоден із позитивних відгуків у популярних ресурсах не „закричав“ про незбалансований опис цілої етнічної національної групи, а також про ширше значення такого зображення»[14].
Жуан Коул, професор історії у Мічиганському університеті, заявив, що «розповідь фільму не може забезпечити адекватний історичний контекст для подій, що вона зображує, і такі упущення призводять до того, що всі герої іранців у фільмі зображені як етнічні стереотипи»[15].
Реакція в Ірані
В Ірані фільм не викликав майже ніякої реакції[16], оскільки його визнали «антиіранським» і заборонили для перегляду[17], не з'являвся навіть у піратській версії (ентузіасти дивились через проксі-сервери, щоб оминути цензуру).
Проте згідно з іншими повідомленнями, фільм із перськими субтитрами став дуже популярним в Ірані. Продавці нелегальних DVD-дисків стверджують, що це «бестселер року, якого продано декілька сотень тисяч копій»[18][19].
Декому фільм сподобався, інші не були ним вражені, дехто підозрює, що «Арго» є спробою створення хорошого іміджу США у принизливій для них ситуації[16]. Тегеранський режисер Атаола Салманіан назвав фільм «Арго» «неісторичним»[18].
У відповідь на вихід фільму, Іран планує зняти власний фільм, «Генштаб» (англ.The General Staff), його режисером буде Атаола Салманіан. Згідно з його слів, «це буде гідна відповідь фільму «Арго»[18]. Також місцева влада планує подати судовий позов проти Голлівуду на фільм, бо, на думку Тегерана, там «навмисно спотворений образ країни». Таке рішення було прийнято після того, як група іранських чиновників і кінокритиків переглянула фільм на закритому показі у Тегерані 11 березня 2013 року[20][21][22][23].
Касові збори
Під час показу у США, що стартував 12 жовтня2012 року, протягом першого тижня фільм пройшов у 3,232 кінотеатрах і зібрав $19,458,109, що на той час дозволило йому зайняти 2 місце серед усіх прем'єр. Показ протривав 195 днів (27,9 тижня) і закінчився 24 квітня 2013 року, зібравши у прокаті у США $136,024,128, а у світі — $96,300,000, тобто $232,324,128 загалом, при бюджеті $44,5 млн[2].
У фільмі показано зруйнований надпис HOLLYWOOD, проте він був відновлений 1978 року, за рік до подій, що висвітлюються у фільмі.
Сценарій «Арго» (що використовувався ЦРУ, а не у цьому фільмі) — з нествореного художнього фільму «Бог Світла» на основі однойменного роману Роджера Желязни1967 року.
Персонаж Джек Кірбі (англ.Jack Kirby, якого зіграв Майкл Паркс), якого у фільмі показують як художника розкадрування фальшивого фільму, є тим самим Джеком Кірбі — першопрохідцем американської індустрії коміксів. Він насправді створив розкадрування для адаптації роману «Бог Світла» Роджера Желязни, що використовувалась як «доказ» створення фільму під час справжньої операції «Канадська хитрість».
У фільмі стверджується, що і британське і новозеландське посольства відмовили шістьом біженцям. Насправді британське посольство прихистило їх на декілька днів, проте всі погодились, що канадське посольство є найбезпечнішим і найпридатнішим і тому вони туди перебралися. Новозеландські посадовці перевозили їх, а британці допомагали іншим американцям в Ірані. Режисер визнав, що навмисно відійшов від реальних подій, щоб прискорити темп і створити напруженість.
Для того, щоб створити атмосферу 1970-их років, Бен Аффлек знімав фільм на звичайну плівку, розрізав кадри надвоє і збільшував ці зображення до 200 %, щоб збільшити їхню зернистість. Для сцен у штаб-квартирі ЦРУ він повторив рухи камери й шум в офісах, як у фільмі «Вся президентська рать», а для сцен з Лос-Анджелесу — як у «Вбивстві китайського букмекера».
В одній зі сцен показують по телебаченню переможну промову Теда Кеннеді у Нью-Йорку і праймериз у Коннектикуті. Це відбулося 25 березня1980 року, а місія була виконана 27 січня того ж року.
На загальному плані літака, коли він злітає із Далласу і летить до Лондона, видно дводвигуновий реактивний літак, проте подібні лайнери не використовувалися у трансатлантичних польотах до 1985 року.
Морські піхотинці США у посольстві одягнені в уніформу BDU (Battle Dress Uniforms), яка введена восени 1981 року.
Під час зустрічі в офісі Макса Кляйна на полиці помітно копію автобіографії Сіда Сезара «Де я був?» Ці спогади опубліковані 1983 року.
