|
Найкращі роки нашого життя
«Найкращі роки нашого життя» (англ. The Best Years of Our Lives) — американський фільм-драма 1946 року, поставлений режисером Вільямом Вайлером за романом «Слава для мене» (англ. Glory For Me) Макінлея Кантора. Стрічка здобула сім премій «Оскар» (у тому числі за найкращий фільм)[3], а також низку інших престижних кінонагород СюжетПісля демобілізації троє військових, що живуть в одному місті, але раніше не були знайомими один з одним, повертаються додому. Їх серця розриваються між радістю і тривогою. Гоумер Перріш (Гарольд Расселл), наймолодший у трійці, позбувся обох рук і носить замість них два гачки, якими навчився користуватися з неабиякою спритністю. Найбільше він боїться, що рідні — і передусім його наречена Вілма — неодмінно почнуть жаліти його, тоді як йому дуже хочеться, щоб його вважали нормальною людиною. Пілот бомбардувальника Фред Деррі (Дена Ендрюс) дізнається від батька, що молода красуня Мері, на якій він одружився перед відправленням на війну, пішла з дому, живе сама, працюючи в нічному клубі. Ел Стівенсон (Фредрік Марч), найстарший з друзів, повертається до дружини й двох дітей, які виросли настільки, що він насилу впізнає їх. Його теж трохи лякає адаптація до мирного життя. Робота у банку тепер здається йому сміховинно приземленою. І все-таки отримавши підвищення до віцепрезидента з позик, він намагатиметься виконувати свої обов'язки якомога гуманніше. У вечір свого повернення троє друзі зустрічаються у барі, де працює приятель Гоумера, піаніст Бутч. Гоумер і Ел прийшли, щоб розвіятися, а Фред так і не зміг відшукати свою дружину. Напившись до безпам'ятності, Фред проводить одну ніч у рідному місті вдома в Ела. У нього закохується донька Ела Пеггі. Фред знаходить дружину і примушує її покинути роботу. Власні перспективи Фреда на ринку праці тануть з кожним днем. Він знаходить собі роботу продавця і стає помічником свого колишнього помічника — в тій самій крамниці, де працював до війни, яка відтоді змінила власника. Непривабливе становище Фреда засмучує його дружину, яка ніколи його не кохала, і вона вимагає розлучення. Фред кидає роботу після сутички з клієнтом, який намагався довести Гоумеру, що Америка помилилася у виборі супротивника на війні й насправді потрібно було битися з червоними. Фред вимушений пообіцяти Елу, що він ніколи більше не шукатиме зустрічі з Пеггі. Він приходить на «цвинтар» авіатехніки та знаходить роботу в утилізатора, який використовує деталі від літаків для будівництва збірних будинків. Гоумер робить усе, що в його силах, щоб убити у Вілмі всілякий інтерес до його персони. Але молоді люди глибоко кохають один одного. На весіллі Гоумера Фред знову зустрічає Пеггі та пропонує їй вийти за нього заміж. В ролях
СприйняттяПісля виходу у прокат (прем'єра відбулася 21 листопада 1946 року у Нью-Йорку) фільм став найкасовішим і найвідвідуванішим фільмом як в Сполучених Штатах, так і у Великій Британії з моменту виходу стрічки «Віднесених вітром», — було продано близько 55 000 000 квитків у США[4], а касові валові збори склали $23 650 000[2]. Фільм залишається шостим у рейтингу найвідвідуваніших стрічок усіх часів у Великій Британії, з понад 20 мільйонами проданих квитків[5], та мав одні з найвищих показників перегляду усіх часів, з продажами квитків на понад $20 400 000[6]. Визнання
Джерела
Бібліографія
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
