Карусель (фільм, 1950)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Карусель (значення).
Карусель
фр. La Ronde
Жанрдрама / мелодрама
РежисерМакс Офюльс
ПродюсерРальф Бом
Саша Гордін
СценаристЖак Натансон, Макс Офюльс
На основіп'єси Артура Шніцлера Хоровод
У головних
ролях		Антон Волбрук
Симона Синьйоре
Серж Реджані
ОператорКрістіан Матра
КомпозиторОскар Штраус
ХудожникЖан д'Обон
КінокомпаніяFilms Sacha Gordine
Дистриб'юторNetflix
Тривалість95 хв.
Мовафранцузька
КраїнаФранція Франція
Рік1950
Дата виходуФранція Франція: 27 вересня 1950
DVD-реліз: 16 жовтня 2003[1]
Касові збори2 689 115 (переглядів у Франції)[2]
IMDbID 0042906
РейтингIMDb: 7.8/10 stars

«Карусель» (фр. La Ronde) — французький фільм 1950 року, поставлений режисером Максом Офюльсом за комедією «Хоровод» (Reigen), написаною Артуром Шніцлером у 1897 році.

Сюжет

Дія фільму відбувається біля каруселі в центрі Відня на початку XX століття. Герої з'являються і зникають, переміщуючись під звуки музики з каруселі у спальні та інші місця, а потім знову повертаються на карусель. Оповідач відбирає комічні ситуації зваблювання і робить припущення відносно майбутніх пар. Сцени зваблювання починаються епізодом з повією (Симона Синьйоре).

Повія зазиває молодого військового (Серж Реджані), який спочатку опирається, але починає поводитися зовсім інакше, почувши, що для нього все буде безплатно. Вона відводить його під міст, а йдучи, він навіть не пропонує їй сигарету. На балу він спокушає покоївку, і ведучий гри пропонує їй перескочити вперед на два місяці: покоївка знаходить собі нове місце і там позбавляє цноти сина хазяїв, який незабаром винаймає квартиру для таємних зустрічей з одруженою жінкою. Після невеликої затримки карусель зупиняється, але потім запускається знову.

Увечері вона і її чоловік у ліжку розмовляють про жінок: він говорить про дівчат, з якими знався в молоді роки, а потім про одружених пані. Трохи пізніше він запрошує дівчину до приватного кабаре і пропонує їй постійно зустрічатися у затишному гніздечку, яке облаштує для неї, знявши напрокат. Вона запрошує у це гніздечко поета, скептика та оригінала, що базікає без угаву. У поета роман з акторкою, що грає головну роль у його п'єсі. Вона приймає у себе молодого графа (Жерар Філіп), друга своєї матері. На екрані з'являється оповідач з кіноплівкою і ножицями в руках. Він вирізає кілька кадрів, і дія поновлюється, щоб показати двох коханців в обіймах одне одного після сексу.
Граф мусить знову зустрітися з акторкою в той же вечір, але напивається і проводить ніч у ліжку з тією ж повією.

У ролях

Антон Волбрук ···· ведучий гри
Симона Синьйоре ···· Леокадія, повія
Серж Реджані ···· Франц, молодий військовий
Сімона Сімон ···· Марі, покоївка
Данієль Желен ···· Альфред, незайманий
Даніель Дар'є ···· Емма, одружена жінка
Фернан Граве ···· Шарль, чоловік
Одетт Жуайє ···· Анна, дівчина
Жан-Луї Барро ···· Робер, поет
Іза Міранда ···· Шарлотта, акторка
Жерар Філіп ···· граф

Визнання

Нагороди та номінації фільму «Карусель»[3]
Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант Результат
1950 11-й[en] Венеційський кінофестиваль Золотий лев Карусель Номінація
Найкращий сценарій Жак Натансон, Макс Офюльс Перемога
Найкращі декорації Жан д'Обон Перемога
1952 24-та церемонія вручення нагороди «Оскар» Найкращий сценарій Жак Натансон, Макс Офюльс Номінація
Найкраща робота художника-поставновника Жан д'Обон Номінація
5-та церемонія вручення нагород[en] BAFTA Найкращий фільм Карусель Перемога

Критика

Французький історик кіно Жак Лурселль схарактеризував «Карусель» «найкращим зразком офюльсівського бароко», до якого ніколи у французькому кіно «не було таких літературних діалогів […], актори не працювали в такій фамільярній і відстороненій манері (особливо Жерар Філіп) і настільки абстрактна схема не мала такого успіху у масового глядача»[4].

Додаткові факти

  • У 1952 році цензори штату Нью-Йорк відмовилися видати ліцензію на демонстрацію фільму, мотивуючи це тим, що він є «аморальним» і може «підірвати суспільну мораль». Апеляційний суд штату Нью-Йорк, підтримав рішення комісії з цензури, зробивши висновок, що стрічка «експлуатує основні інстинкти людини» і надає «чудове підґрунтя для розвитку чуттєвості, аморальності та сексуальної розбещеності». Рішенням Верховного суду США від 18 січня 1954 року постанови нижчих судів були переглянуті й фільм було допущено до прокату[5].
  • Наприкінці 1980-х років було знайдено оригінальну копію фільму тривалістю 110 хвилин, показану публіці лише один раз у червні 1950 року. Клод Бейлі в журналі «L'Avant-Scène» писав, що «Офюльсу довелося обчикрижити стрічку, вирізавши або пом'якшивши деякі ключові сцени». Ця копія вийшла в кінотеатральний прокат у 1989 році[4].
  • У 1964 році Роже Вадим зняв римейк фільму, який на думку Жак Лурселля «краще за все забути назавжди»[4].

Примітки

  1. ↑ La Ronde (DVD) на AlloCiné
  2. ↑ La Ronde des heures (1950) на JPBox-Office
  3. ↑ Нагороди та номінації фільму «Карусель» на сайті IMDb
  4. ↑ а б в Жак Лурселль, 2009.
  5. ↑ Дон Б. Соува. Карусель/La ronde // 125 запрещенных фильмов: Цензурная история мирового кинематографа. — Екатеринбург : Ультра. Культура, 2008. — С. 165-167. — ISBN 978-5-9681-0121-1.(рос.)

Література

  • Лурселль, Жак. Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 889—892. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

Посилання